Ясна Приведа - Мольфарка, Ясна Приведа

Жила-була одна мольфарка.

Далеко від міста, на високій горі, у гарній хатині.
Час від часу до неї приходили люди за порадами, з проханнями, чи просто поговорити.

...Був сонячний день, наповнений південним вітром і смаком моря. Мольфарка мала лише одну пані-відвідувачку того дня, яка повинна була прийти по обіді.

Час йшов поволі, вона приготувала свій улюблений чай, сіла на терасі, дивилася у далечінь моря та вдихала різноманіття трав літа.
День був чудово-ніжним.

У двері постукали. Мольфарка відчинила  - на порозі стояла вродлива жінка. Шовкове темне волосся делікатно ледь торкалося плечей, жовто-біле плаття личило до засмаглого лиця незнайомки.

Жінки ввійшли до приймальні, мольфарка показала на крісло для гостей. Пані вмостилася і почала свою розповідь.

Мольфарка слухала ( ніколи не перебивала ), допоки людина не зупинялася і казала - оце ніби все, чи ось така історія мого життя.

Незнайомка принесла своє прохання - закохана у чоловіка, не може прийняти рішення чи бути разом, чи ні. Загалом вона знає, але почувається, що його колишня займає простір між ними...

Мольфарка відкрила свою мудру книгу, погортала кілька сторінок і повіла:
— Моя дорога незнайомко, у вашого чоловіка є лише одна головна жінка у житті, це його колишня дружина. Як би ви не кохали його, а він вас - це є і буде завжди... 
Вам вирішувати...

Пані подякувала мольфарці і, ховаючи сльози в очах, пішла у свій світ вибору...

У кожного своє місце у житті.