Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

-" Заспокоїтись і спробувати жити. Тут у поселенні тобі нічого незагрожує, ти зможеш обрати чим хочеш займатись,зможеш спробувати влаштувати своє життя з нової сторінки. Я завжди буду допомагати тобі і Мікаель також "

-"Що? Я???"- юнак вирячив очі  і  дивився на Старшого.

-" Досить. Вчися на своїх помилках, наламав дров -  отримуй наслідки. Дівчина не повинна страждати через твої бездумні вчинки."

-" Зрозумів." - Мікаель виглядав засмученим, схоже,що його не сильно радувала можливість опікатись Аліною.

-" Як тебе звати дитя? Скільки тобі років і  чим ти займалась до того як потрапила сюди?"- Старший дивився на Аліну і очікував відповіді.

Вона втомлено опустилась на диван,рука потяглась до коли і звичним рухом відкрила пляшку. Декілька ковтків содової освіжити її і вона під здивовані погляди ельфів почала свою розповідь.

-" Мене звуть Аліна, мене 24 роки і  до того як через ваші  ігри я потрапила сюди я працювала в аптеці."- лаконічна відповідь.

-"Що таке аптека?"- перепитав Старший.

-" Це заклад у якому виготовляють ліки."

-" Тобто ти цілитель?"

-" Ні,я фармаколог."- вона не знала як пояснити далеким від  фармакології особистостям,що таке хімічні сполуки.

-" Іди зі мною.- Старший вийшов з кімнати і Аліна поспішила за ним. Поруч з нею мовчазними і постатями рухались Мікаель і Емет.- 24 роки це вік дитини,якби ти росла тут,то ще навіть не закінчила б школи, не те що працювала. І за чим слідкували твої батьки." - схоже що Старший був невдоволений її віком.

-" Я сирота."- звично відповіла Аліна. 

Андеіл зупинився і оглянувся на Аліну в його поглядів було стільки неприємного співчуття,що по Аліненому горлу піднялась грудка. Вона ненавиділа співчуття, бо добре пам'ятала його з дитинства.

-"Зрозуміло."- він рушив далі. Звернувши ще декілька разів по коридору,він відчинив важкі дерев'яні двері. 

За дверима була кімната невеликого розміру, без вікон і стелажів на відміну від інших. Посередині кімнати стояло щось розміром під два метри і сховане під темною тканиною.

Андеіл підійшов до предмету і скинув тканину. Обережно зісковзнувши  тканина оголила дзеркало. Різна рама з бронзи і дзеркальна поверхня,що дивно мерехтіла. Такого чудернацького дзеркала Аліна ще не бачила.

-" Підійшли і стань навпроти дзеркала. Це артефакт Істинни, він відкриває правду про те яким магічним потенціалом володіє той кого воно відображає і які схильності має ця особа."- тихо промовив Андеіл.

Аліна роздивлялась раму на якій були ювелірно викувані рослинний орнамент,що перепліталися з вогняним язиками і водяними хвилями. Вона не знала наскільки сильний цей їх артефакт, але була впевнена,що він був справжнім витвором мистецтва.

Повільно рухаючись Аліна наближалась до дзеркала і вже стояла прямо перед його сріблястою,мерехтливою поверхнею.

Дзеркало пішло легкими кругами,немов вода під дощем і відображення почало змінюватись. Раптом замість свого розтріпаного відображення вона побачила  себе зовсім інакшою.

Вона стояля в дзеркалі одягнена у чудернацького виду робочий фартух з кучею кишеньок, з яких подекуди виглядали засушені трави. Довге каштанове волосся,яким вона ніколи раніше не володіла, було акуратно зібране в пучок і прикрашене тонким ланцюжком. Вона усміхалась, у відображенні вона була усміхнена і щаслива.

Аліна дивилась на своє відображення і здається чи не вперше у житті подумала що насправді знає що має робити і іде має бути.

-" Простягни руку і торкнись дзеркала "- пролунала підказка Старшого.

 Аліна  підкорилась і акуратно доторкнулась долонею дзеркальної поверхні. Легеньке сяйво просвітилось з під її долоні, Аліна відняла руку від поверхні і тієї ж миті відображення зникло і показала її. Такою якою вона себе знала. Забруднений спортивний костюм і розтрепана косичка, перемазане обличчя, і сумний погляд.

-"Ти казала що робиш ліки але як це можливо якщо магії в тобі майже немає?"- спитав Андеіл.

-" В моєму світі магії не існує, і ліки готують з рослин, тваринних компонентів і різних хімічних сполук, а не чарами."

-" Вельми цікаво.- відповів Андеіл.- Чи відкрило дзеркало тобі  істинну?"

-"Схоже на те."-  задумливо відповіла Аліна. Здається їй буде над чим подумати,однак вона відчула себе такою втомленою і зараз єдине чого хотіла це поспати.

-" Ходи зі мною. Я покажу тобі де ти зможеш поселитись і відпочити. А завтра я чекатиму тебе в кабінеті і ми вирішимо деякі питання"- Андеіл дружньо обійняв її за плечі і повів за собою.  Цієї підтримки Аліні і не вистачало.

Вони вийшли з будівлі і рушили акуратною кам'яною вуличкою ліворуч.йшли вони недовго,рівними рядками акуратних будинків, що тонули у зелені. Її увагу  привернуло вечірнє освітлення поселення. На високих деревах,що алеями височіли по обидві сторони доріжки цілими зграйками сиділи світлячки і дарували  вулиці ніжно зелене сяйво. Вуличка вже майже закінчилась і попереду майорів ліс. Андеіл зупинився біля останнього будинка перед узліссям і показав на нього.

Будинок був закинутим. Аліна зрозуміла це із закинутого подвір'я і обшарпаного виду.

-" Колись тут жив викладач нашої академії та він давно відлетів у царство Зір. Звісно що це не найновіший будинок і можливо потребує ремонту,однак поки що це єдине,що я можу запропонувати. Всі питання я пропоную відкласти на завтра, а поки що, він акуратно змахнув рукою і з- під його пальців посипались легке мерехтіння що потягнулось в сторону будинку. Мерехтіння розрослось і легким туманом закутало невеликий будиночок,а коли мерехтливий туман розвіявся, будиночок виглядав немов після косметичного ремонту. Обшапане,сухе посіріле дерево виглядало значимо молодшим і мало приємний жовтуватий відтінок,вікна виглядали чистими. 

Ручатись що до  стану будинку всередині Аліна не могла.

-" Дякую."- вона втомлено рушила до невеликих воріт будиночка,що тепер був її домом.

Схоже що магія все таки була достатньо корисною штукою, адже таким легким рухом Андеіл змін зробити міні ремонт. Двері обережно відчинилися всередину будинку, немов по хлопець в будинку увімкнулось світло. Аліна підняла голову до стелі щоб знайти джерело сяйва і побачила щось подібне на люстру посеред стелі. Підійшовши блище вона змогла роздивитись чудернацьким способом закріплений кристал який сяяв і дарував світло.