Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

Феліція вперше зіткнулася з магією, де використовувалась кров. Нахмурившись, вона спитала у Совани:

— А моя кров навіщо потрібна?

— Ви з роду Сетірамів, мені потрібна кров та магічна енергія, щоб знати, до чого прив'язуватись. Кров — досить частий інгредієнт у магії.

— Я новачок у цій справі, — Феліція знизала плечима. — Жодного разу не стикалася з таким.

Фірніет підійшов до Феліції і обійняв її за плечі, бажаючи підбадьорити.

— Ми ж готували зілля, щоб перевірити твою приналежність до роду Сетірамів. Тільки замість крові використовували волосся. Воно аналогічне.

— Я навіть не подумала, — Феліція почувала себе збентеженою.

— Нічого, — заспокоїв її Фірніет. — Скоро ти добре розбиратимешся в зіллях.

— Я готова, — зітхнула Феліція і, глибоко вдихнувши, простягла руку Совані. Вона змалку боялася здавати кров.

Сована вколола палець Феліції гострим ритуальним кинджалом. Замружившись, Феліція очікувала відчути біль, але його не було, тільки легкий дотик, наче її шкіри торкнулися гілкою, а не ножем.

— Не бійтеся, ніж зачарований — він не завдає болю, — пояснила Сована, видавивши кілька крапель крові в посудину. Вона щось шепнула над раною і та миттю затяглася, наче й не протикали палець ножем. — Тепер мені потрібна частка вашої магії. Протягніть обидві руки.

Феліція простягла руки до Совани, але тут її відвідала несподівана думка.

— А ви можете вилучити мою магію? Адже вона прив'язана до мене.

— До тебе прив'язані твої здібності, але не магічний запас. Я беру саме його. На магічному запасі кожного мага залишається слід його особливої магії. Вона і використовується для особистих заклинань і ритуалів.

Феліція розуміючи кивнула. Їй подобалося, як Сована пояснює: без невдоволення, спокійно та доступно. Ця жінка вселяла їй довіру. Вклавши свої руки в долоні Совани, Феліція дозволила їй витягти трохи своєї магії. Отримавши бажане, Сована запропонувала Феліції сісти і покликала до себе Фірніета. Разом вони розпочали ритуал. Феліція зачаровано спостерігала, як Сована хаотично водить руками над посудиною, а з її рук ллється перлинно-біле світло — прекрасний танець магії. Головна жриця немов плела зі світла мереживо, створюючи щось особливе. Нарешті вона дістала з посудини блідо-блакитний кристал і простягла його Феліції.

— Уся спляча сила поглинання тут. Передайте кристал Повелителям, гадаю, вони самі знають, як її витягти. Але якщо раптом передумаєте, — Сована уважно зазирнула у вічі Феліції, ніби цим поглядом хотіла змусити дівчину змінити своє рішення, — просто розбийте кристал і сили повернуться назад до Сетірамів. Щоправда, вже пробуджені.

— Дякую, Совано, — подякувавши головній жриці, Феліція забрала кристал і сховала його в сумці.

— Коли все закінчиться, приходьте до мене у гості. Розкажете подробиці. Добре?

— Звичайно, — відповів Фірніет. — Ми з радістю відвідаємо вас. А тепер нам час. Ще раз дякуємо за допомогу.

Фірніет узяв Феліцію за руку і, забравши свої речі з кімнати, вони покинули селище Тоан.

— Мені здавалося, що тоанці мають бути близькими до природи, а вони стільки дерев зрубали для будівництва будинків, — зауважила Феліція, щойно вони відійшли від воріт села.

— Вони мають особливу магію, яка вирощує величезні дерева так само швидко, як ми вирощуємо на грядках помідори, — пояснив Фірніет. — Тоанці не такі, як решта мешканців Велланії. Я дуже радий, що Сована запросила нас. Можливо, вона навіть чомусь нас навчить.

— Вона не схвалює передачу сили поглинання Повелителям. Вона так красномовно дивилася мені у вічі, передаючи кристал, ніби не хотіла його віддавати.

— Я помітив, — кивнув Фірніет, зупиняючись біля порталу. — Тому ми зараз вирушимо прямісінько до імператорського палацу. Нам потрібна допомога.

— Ти хочеш усе розповісти Імператору? І про його сестру також?

— Не так Імператору, як його матері. Її Величність Теджія — головна архімагеса Велланії, якщо хтось і розбереться в нашому питанні, то тільки вона. Я хочу переконатися, що ми не робимо фатальну помилку, йдучи на угоду з Повелителями.

— Тоді до палацу!

Усміхнувшись, Феліція простягла руку Фірніету і портал їх забрав геть із засніженого лісу Сутінкового острова.