Вікторія Вецька - Закохай мене в себе , Вікторія Вецька

Хочеться сказати: «Ця видра вже перед тобою, і ти зараз дивишся на неї». Але зараз нехай це буде для неї секретом. Не хочу, щоб ця пліткарка потім про мене чутки по всьому офісу розносила. Ірма продовжує мене свердлити поглядом. Цікаво, що вона хоче в мені побачити.

— Хочеш я дам тобі одну підказку! Це точно не я, бо мій чоловік не бізнесмен, – промовляю, і дивлюся пильним поглядом їй в обличчя.

— Дивно, адже в тебе однакове прізвище з шефом, і судячи з усього ти теж нещодавно одружилася, – дивиться і пропалює мене поглядом Ірма. Наївна думає, що це допоможе їй дізнатися правду.

— Чомусь мені здається, що Максим Костянтинович не привів би сюди свою дружину працювати. А людей з таким прізвищем доволі багато, але це ж не означає, що ми родичі.

— А ти маєш рацію! – вигукує вона, і йде геть.

Невже Ірма хотіла закрутити роман з шефом? Або ж їй подобається Максим. Бо просто так вона б не цікавилася цією інформацією. А ще я впевнена вона вже всі особисті справи жінок, які працюють в нашій компанії перевірила. І особливу увагу звернула звісно ж на мою. Надіюсь мені вдалося розвіяти її здогадки.

— Мирославо Сергіївно, зайдіть, будь ласка, до мене, – чую я голос Максима і зібравши необхідні документи біжу до нього.

Зайшовши до кабінету Максим стоїть схрестивши руки на грудях і дивиться в вікно.

— Максиме Костянтиновичу, я принесла вам документи, які ви раніше просили, – промовляю, і не розумію чому так нервуюся.

— Залиш документи на столі і підійди до мене! – наказує Максим, і я прямую до нього.

Через декілька хвилин я опиняюся біля стіни, а біля мене стоїть Максим, спершись правою рукою об стіну, а лівою тримає мене за талію. Серце в грудях стукає, як невгамовне. Я навіть не опираюся! А навіщо мені подобається! В цей момент я думаю: зараз він поцілує мене. Від чого мої щоки заливаються червоною фарбою, а низ живота стягує в приємній судомі. Давно я не відчувала такого. Таке я відчувала лише з однією людиною, про яку кожна згадка болюча для мене.

Та Максим не цілує мене, а просто вдивляється в кожен міліметр моєї шкіри. Складається таке відчуття, що він там щось вишукує.

— Мені можна йти! – промовляю, з охриплим голосом. Навіть сама не розумію чому він таким став.

— Ні! Побудь ще хвилину! – промовляє Максим, і продовжує дивитися на мене.

Через декілька секунд наші губи сплітаються в пристрасному поцілунку. Почуття охоплюють мене з новою шаленою силою. «Ти повинна обиратися! А то так скоро діло дійде до того, що ти закохаєшся в нього і тоді обіцянка, яку ти дала сама собі не матиме сенсу» – говорить голос всередині мене, який я стараюся не слухатися. Мені настільки приємно цілуватися з Максимом. Якась невідома сила тягне мене до нього, якій я не в силі опиратися.

Я не забула про свою обіцянку! Я досі пам’ятаю все до деталей! Але я більше ніж упевнена, що Максим мене кохає. Більше того я його дружина, а не якась там дівчина. Хоча говорять, що шлюб не тримає людей, і це можна швидко розірвати. Та для Максима цей шлюб не фіктивний, а це означає, що одружувався він на мені через кохання. Зараз я стараюся себе заспокоїти, переконати, в тому що другого разу я більше так не помилюся. Хочеться бути впевненою, що я роблю все правильно, і не буду про це шкодувати через місяць, або пару років. Мої думки перебиває Максим.

— Ти ж не забула, що після обіду ми їдемо до сестри! А завтра ми разом поїдемо на вечерю до батька! Він хоче познайомитися з тобою, – вимовляє серйозним голосом він, і продовжує вивчати кожен міліметр мого обличчя.

— Що означає він хоче! А ти не хочеш? – запитую я, окинувши Максима своїм допитливим поглядом.

— Була б моя воля, я б взагалі тебе з батьком не знайомив, – промовляє Максим, і сідає на своє робоче крісло.

Я мовчу і не знаю, що сказати, слова губляться в моїй голові.

— Я піду! – вигукую, і прямую до виходу навіть не почувши відповіді.

На останок, перед тим як закрити за собою двері, дивлюся на Максима. Він без настрою сидить розглядає документи. Я розумію, що завтра буде не дуже приємна зустріч, але ми це переживемо. Хочеться вірити в щось хороше та позитивне. Не хочу впускати в свої думки погане, адже хороше в моєму житті тільки почало починатися. Воно не повинно так швидко закінчитися. І батько Максима його не зруйнує!