Жан-Крістоф Гранже - Конґо. Реквієм, Жан-Крістоф Гранже

— Ти знаєш, як розшифрувати ці… штуки?

— Без проблем.

Вона розгорнула сторінку, відповідну тому вівторкові: чисто.

— Того дня він не мав жодних зустрічей?

— Точніше, зустрічався з людьми, чиїх імен не хотів записувати навіть і своїм кодом. І передбачав довгу розмову: на цілий день.

— Повертаємося туди, звідки вийшли?

— Не зовсім.

Жінка показала йому попередню сторінку: понеділок, сторінка всипана позначками, а внизу справа — химерний значок, схожий на літеру «К».

— Час познайомити тебе з Кено.

Відтоді, як знайшлися адреси двох жертв Людини-цвяха в календарі Еріка Катца, Одрі здійснила поворот на сто вісімдесят градусів. Досі допомагала Ґаель з таким відчуттям, ніби перевіряла кімнату дитини, якій наснилося жахіття. Але тепер зрозуміла, що будуть погані новини.

Перш ніж залишити кабінет, вони перевірили в Катцових архівах, чи немає там справи з іменами Анн Сімоні чи Людовіка Перно. Тека цієї жінки була, але про чоловіка — нічого. Пошукали за іншими іменами. Жодних даних про Філіппа Кріслера, або ж Кріпо, справжнього винуватця подій вересня — того, хто дитиною допомагав першій Людині-цвяху в її злочинах і виявився новим убивцею. За сорок років він імітував свого вчителя у Парижі. Нічого не знайшлося й на Жана-Патріка ді Ґреко, Іво Лартіґе, Себастьяна Редліха чи Жозефа Ірісуанґи, перших підозрюваних у справі, які вкололи собі клітини Тьєрі Фарабо, аби «стати» міфічними втіленнями відомого горлоріза. Нарешті вони забрали свої дорогоцінні знахідки та дбайливо замкнули двері офісу психолога.

Одрі не виказувала того, що її приголомшило: як подібний персонаж вислизнув від їхньої слідчої групи у вересні? Вони перелопатили життя Анн Сімоні до найменших дрібниць і жодного разу не запідозрили того, що вона лікувалася у психотерапевта. У її справі нібито не було нічого особливого — Анн Сімоні, колишня грабіжниця, колишня ув’язнена, протеже Морвана-старшого, почала ходити до психолога минулого року, в лютому, не для подолання своїх збочених смаків (вона була прихильницею медичного фетишизму), а, навпаки — для цілковитого їх прийняття. Вочевидь її незвичні нахили коренилися в травматичному минулому, про яке не те що важко було говорити — вона взагалі не могла відновити спогади.

Дивний факт: згідно з нотатками, психолог ніколи не розпитував її про першу Людину-цвяха — поліційне розслідування виявило, що жінка була послідовницею культу африканського вбивці. Проте зв’язок Еріка Катца з обома Людьми-цвяхами (1970 року й другого — вересневого) тепер був беззаперечний. Чи не психолог заманив Анн Сімоні у пастку? За яких обставин він почав цю терапію (в нотатках — ані слова)? Звідки він знав адресу Людовіка Перно?

Одрі обрала принцип максимальної обачності: заборонила Ґаель виходити з дому до нових вказівок. За цей час флікиня мала переглянути свою копію справи. Відтепер для Катца можна було знайти набагато серйозніше обвинувачення, ніж шахрайство та нелегальна медична практика.

Ґаель відчувала, що попри її вдавану холоднокровність Одрі в сум’ятті. За відсутності Ервана вона опинилася сам-на-сам із цим приголомшливим відкриттям. Чекати на його повернення? Потроху просуватися самостійно? Повідомити начальству? Неможливо: вона отримала ці дані нелегально, незаконно вдерлася до кабінету Катца.

Поки що вона пообіцяла Ґаель обговорити все ввечері. Остання прокручувала подумки ті кілька фрагментів пазла, які отримала. Намагалася зібрати їх докупи, але без жодного результату — забагато білих плям між частинами.

О шостій вечора від Одрі ще не надійшло жодних новин. Ґаель вийшла до своїх сторожових псів, які досі тулилися у вестибюлі. Карл грав у «Candy Crush». Ортіс, набагато розумніший, читав «На Фінляндський вокзал» Едмунда Вілсона. Авжеж, зверніть увагу.

— Кави?

Чоловіки підняли очі. Насправді це була не пропозиція: вона вже розштовхала їх (обидва сиділи на підлозі), аби дістатися до своєї італійської кавоварки. Кілька хвилин поралася, відчуваючи їхні погляди, схрещені на ній. Повернулася з тацею і запропонувала:

— Ходіть до моєї спальні.

Обидва найманці завовтузилися, вочевидь ніяковіючи. Велике повернення Ґаель «лягай он там»? Чи, навпаки, отруєна кава? Карл і Ортіс почекали, поки жінка надіп’є свою, і ніби ледь розслабилися.

— Що ви робите цього вечора?

Охоронці перезирнулися — якщо це був жарт, то не смішний. Ґаель уже достатньо їх знала: попри своє заняття (й кров на руках), то були непогані хлопці. Навіть важко було поєднати їхню щиросердність, майже наївність, зі звірствами, які вони, певно, чинили в похмурих країнах Африки чи Близького Сходу.

— Я вам скажу, чим ми займатимемося, — вона з брязкотом поставила тацю на журнальний столик, — ми всі втрьох підемо гуляти.

— Але…

— Нагадати вам, у чому полягає ваша робота?

— Одрі сказала нам…

— Вам Одрі платить? Вас найняв мій батько і наказав скрізь ходити за мною. Andiamo![62] — вона зиркнула на годинник. — Почнемо з вулиці Ніколо…

У владних людей на кшталт Кондотьєра, за винятком Морвана, таємна коханка — необхідне коліщатко у механізмі. З Морваном усе було інакше… У машині Софія лише кілька слів зронила про загадкову жінку, яку заборонено згадувати. Доказом найбільшої таємниці Монтефіорі було те, що Лоїк ніколи раніше про неї не чув.

Кено, себто Андреа Бушемі, була справжньою дружиною Монтефіорі. Ані секретаркою, на яку заскочив начальник, ані потай фінансованою лялечкою. Ця знана журналістка з «Corriere della Sera» висвітлювала численні конфлікти, зокрема на Близькому Сході, й вважалася авторитетною репортеркою. Ніколи не була заміжня, дітей не мала — і все-таки ніхто не подумав би, що ця пані все своє життя чекала на Кондотьєра.

Софія неохоче згадувала про неї. Не з поваги до матері — радше її шокувала думка, що Монтефіорі міг стільки років жити з графинею. Це було щось подібне до жалю, ніби за зустріччю, що не відбулася, за шляхом, якого не зміг обрати її батько.

Вони припаркувалися неподалік від площі Республіки, у кварталі Санта-Марія-Новелла, далі пройшли пішки вулицею Строцці, звернули праворуч, загубилися в лабіринті провулків. Цього вечора вже не припікало: насувалася ніч, укривала місто крижаним холодом. Поряд із Софією Лоїк почувався незатишно. Мовчки поринули