Марк Геддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

один із демонів-охоронців у грі «Потяг до Лондона», а потім я побачив потяг. І я побачив, як чоловік із газетою та сумкою з ключками для гольфу підійшов до однієї з дверей потяга й натиснув велику кнопку збоку від них, а двері були електронні, і вони роз’їхалися, і мені це сподобалося. А потім двері зачинилися за чоловіком.

Тоді я подивився на свій годинник і побачив, що з тих пір, як я пішов від каси, пройшло 3 хвилини, а це означало, що потяг поїде за 2 хвилини.

Тож я підійшов до дверей і натиснув на велику кнопку, і тоді двері роз’їхалися, а я пройшов крізь них.

Так я опинився в потягу до Лондона.

193

Коли раніше я грався зі своєю іграшковою залізницею, то створював розклади потягів, оскільки мені подобаються розклади. А розклади мені подобаються, оскільки я хочу знати, коли та що має відбутися.

Ось який у мене був розклад, коли я жив удома з Батьком і гадав, що Мати померла від серцевого нападу (це був розклад на понеділок, і він також наближений):

1 - На занятті з образотворчого мистецтва ми займаємося образотворчим мистецтвом, але на першому ранковому занятті, першому занятті після обіду й другому занятті після обіду ми проходимо багато різних речей, як-то: Читання, Тестування, Соціальні навички, Догляд за тваринами, Чим ми займалися на вихідних, Письмо, Математика, Стережися незнайомця, Гроші та Особиста гігієна.

А на вихідних я складаю власний розклад, записую його на шматку картону й вішаю на стіну. І в ньому є такі пункти, як Погодувати Тобі, Позайматися математикою та Піти в магазин і купити ласощі. І це одна з причин, чому мені не сподобалося у Франції, оскільки коли люди їздять на відпочинок, то в них немає розкладу, і щоранку мені доводилося змушувати Матір і Батька розповідати, що ми будемо робити того самого дня, аби я краще почувався.

Оскільки час не схожий на простір. І коли ти щось десь кладеш, транспортир або печиво, то подумки можна скласти карту того місця, де ти їх залишив, але навіть якщо ти не складеш карту, то вони все одно залишаться на своєму місці, оскільки карта — це схематичне зображення речей, які існують в реальності, і за картою можна знову відшукати транспортир або печиво. А розклад — це наче карта часу, тільки якщо в тебе немає розкладу, то час не лишатиметься на місці, як, наприклад, майданчик, сад або дорога до школи. Оскільки час — це всього лише співвідношення між змінами в деяких речах, як-то: Земля, що обертається навколо Сонця, атоми, що вібрують, годинник, що цокає, день і ніч, прокидання й засинання, захід і північ-північний схід, яких не існуватиме, коли Земля припинить існувати й поглинеться Сонцем, оскільки це просто співвідношення між Північним полюсом, Південним полюсом і всім іншим, як-то Могадішо, Сандерленд або Канберра.

І це не усталене співвідношення, як відстань між нашим будинком і будинком місіс Шиєрс, або як співвідношення 7 до 865, і воно залежить від того, як швидко ти рухаєшся до певної заданої точки. І якщо ти полетиш у космос на космічному кораблі й рухатимешся зі швидкістю, близькою до швидкості світла, то можеш повернутися й з’ясувати, що вся твоя родина вже померла, а ти досі молодий і перебуваєш у майбутньому, хоча твій годинник показує, що тебе не було лише кілька днів або місяців.

І оскільки ніщо не може рухатися швидше, ніж світло, то це означає, що ми можемо дізнатися тільки дещицю того, що відбувається в нашому Всесвіті, ось так:

Це карта всього й усюди, майбутнє — праворуч, минуле — ліворуч, а похила лінія c — це швидкість світла, і ми не зможемо дізнатися про те, що відбувається в темних зонах, навіть попри те, що деякі події вже відбулися, але коли ми прийдемо в точку f, то зможемо дізнатися про те, що відбувалося в світліших зонах p та q.

А це означає, що час — це загадка, і навіть не річ, і нікому ще насправді не вдалося розгадати загадку про те, що таке час. Тож загубитися в часі — це все одно, що загубитися в пустелі, тільки ви не побачите ніякої пустелі, оскільки час — це не річ.

І саме тому мені подобаються розклади, оскільки вони не дають нам загубитися в часі.

197

У потягу було дуже багато людей, і мені це не подобалося, оскільки мені не подобається, коли навколо багато незнайомців, а ще більше мені не подобається, коли я не можу вийти з кімнати, де є багато незнайомців, а потяг схожий на кімнату, і з неї не можна вийти, оскільки вона рухається. І через це я згадав той випадок, коли мені довелося їхати на машині зі школи додому через те, що автобус поламався, а Мати приїхала, щоби мене забрати, місіс Пітерс попросила Матір узяти Джека й Поллі, оскільки їхні матері не могли приїхати, аби їх забрати, і Мати погодилася.