Джон Вон Ейкен - Можливо все!

просте: чи зможу я взяти на себе тимчасові зобов’язання реалізовувати цю мету, і чи не вплине це на решту мого життя? Навряд чи варто організовувати рок-групу, якщо ви через роботу і так тижнями не бачите своїх дітей. Краще пограйтеся в рок-музикантів з ними.

4. Чи готовий я докладати до цього постійних зусиль, можливо, навіть щодня, щоб ця мета стала реальністю?

Не хочу набридати вам, але знову скажу: досягнення цілей вимагає наполегливої праці. Не варто думати, що достатньо записати мету, і вона збудеться! Упевнений, що ви так і не думаєте. Але будьте готові до того, що щодня день вам доведеться докладати додаткових зусиль для того, щоб зробити неможливе можливим.

5. Чи бачу я, як ця мета стає реальністю, чи можу я уявити собі її втілення?

Якщо ні – краще поки що прибрати цю мету зі списку. І річ не у відсутності фантазії. Просто, якщо ви не бачите себе випускником програми МВА, – ви поки що не готові. І це абсолютно нормально. Навіщо поспішати? У вас все життя попереду. Головне – не використовувати це як відмовку, думаючи, що щось для вас неможливо. Можливо все – просто всьому має бути свій час!

6. Чи готовий я змінитися заради досягнення цієї мети?

Чи зміниться щось у моєму житті, хоч чого б це вимагало, щоб ця мета стала реальністю? Якщо ні – прибираємо зі списку. Зміни – це теж своєрідна жертва. І ви повинні бути готові до неї.

Наостанок хочу озвучити важливий коментар до запитань 4 і 5. Не поспішайте відповідати на них – подумайте, порадьтеся з близькими, запитайте думки вашої другої половини, колег чи керівника. Але будьте уважні – вам потрібне не їхнє схвалення чи підтвердження, а практична порада про те, скільки часу й зусиль ви, на їхній погляд, зможете докласти до досягнення кожної з цілей. Не бійтеся негативних зауважень – постарайтеся оцінити, наскільки вони адекватні й щирі. Просто іноді погляд збоку дуже допомагає знайти необхідний баланс між бажаннями та можливостями.

Ми майже закінчили. Залишився останній крок.

Крок № 5: сформулюйте цілі, що залишилися, за системою S.M.A.R.T

У підсумку, після всіх викреслювань і змін, ваш список має скоротитися до 8-10 цілей. Якщо їх більше – нехай, не страшно! Головне – щоб не кілька десятків. Постарайтеся вибрати по 1–2 цілі з кожної із восьми сфер життя.

Впишіть усі цілі на сторінку «Мої цілі за системою S.M.A.R.T.» у Додатках.

Кожну з них починайте зі слова «Я», щоб показати, що це саме ВАША мета і ВИ будете втілювати її в життя.

Формулюючи свої цілі за системою S.M.A.R.T., не надто дбайте про слова, якими будуть виражені пункти остаточного списку. Пишіть так, як зручно, близько і зрозуміло саме вам.

Одне важливе зауваження: іноді людині «зручно, близько і зрозуміло» неставитипередсобоюцілей, авирішуватинагальніпроблеми.

Що ж, це теж цілком ефективний прийом!

Про що я? Усе просто: деяким людям зручніше концентруватися на розв’язанні проблем, а не на досягненні цілей.

Наприклад, вас більше мотивуватиме до активних дій не фраза:

«Я хочу зробити спілкування з власними дітьми більш регулярним (“мета”)», – а слова: «Мої діти перестали мене впізнавати (“проблема”) – я виправлю цю ситуацію, спілкуючись з ними більше! (“розв’язання”)».

Вибираючи формулювання цілей (або проблем, що підлягають розв’язанню), поставте собі ці чотири запитання – вони допоможуть визначити, який із двох підходів вам ближчий:

1. Які слова ви найчастіше вживаєте в розмові: «цілі – досягнення» чи «проблеми – вирішення»?

2. Яке з цих слів – проблеми чи цілі – мотивує вас більше, надихає на активні дії?

3. Для вас було б краще очолити команду на шляху до мети чи в процесі вирішення проблеми?

4. Що викликає у вас більше напруження, складнощів і хвилювань: необхідність поставити перед собою цілі чи виявити проблеми і знайти для них вирішення?

Якщо ви дійшли висновку, що вам ближче вирішення проблем, за системою S.M.A.R.T. варто прописувати не мету, а знайдене рішення.

У наведеному вище прикладі рішення за S.M.A.R.T. звучало б приблизно так: «Мої діти перестали мене впізнавати (“проблема”) – я виправлю цю ситуацію, протягом найближчих 6 місяців, виділяючи кожен день принаймні по 1 годині на спілкування з ними і проводячи виключно з дітьми як мінімум 1 повний вихідний на тиждень (“рішення за S.M.A.R.T.”)».

І наостанок я хотів би висвітлити одне дуже делікатне, але важливе питання, що виникло, швидше за все, у багатьох віруючих читачів цієї книжки: «А якщо в Бога свої плани на моє життя? Чи не буде самостійна постановка цілей за запропонованою вами системою порушенням Божої волі?»

Скажу ось що. Якщо ви – людина релігійна (хоч би в що ви вірили і якому Богу вклонялися), вам обов’язково