Рафаель Сабатіні - Одіссея капітана Блада

— Гадаю, це скасовує угоду між нами, — сказав він.

Бездушним, цинічним поглядом спостерігав Каузак, як смикається тіло його недавнього ватажка. Якби Левассер був людиною іншої вдачі, справа могла б закінчитися зовсім не так. Але тоді, звичайно, капітан Блад удався б до іншої тактики. А тепер люди Левассера не відчували до нього ні любові, ні жалості, ні будь-якої відданості. Його прихильники були найзапеклішими негідниками серед «берегового братства», і єдиною їхньою пристрастю була ненаситна зажерливість. Капітан Блад добре зіграв на цій зажерливості, довівши їм, що Левассер завинив перед ними в найтяжчому злочині — у привласненні того, що можна було перетворити на золото й розділити між ними.

Ось тому, коли загрозливий натовп корсарів підійшов до театру цієї швидкої трагікомедії, Каузак втихомирив їх кількома словами.

Бачачи, що вони все ще вагаються, Блад для прискорення благополучної розв’язки додав:

— Якщо ви прийдете до нашої якірної стоянки, ви отримаєте свою частку здобичі із захопленого нами «Сант-Яґо» і можете розпоряджатися нею, як заманеться.

Вони перетнули острів, забравши обох полонених. Здобич було поділено, вони вже могли розійтися, але Каузак, якого більшість команди обрала наступником Левассера, заново запропонував Бладу послуги всієї французької команди.

— Ви можете знову плавати зі мною, — відповів йому капітан: — Але можете зробити це за умови, що ви помиритеся з голландцями й повернете їм бриг разом із його вантажем.

Умову було прийнято, і капітан Блад пішов відвідати своїх гостей — дітей губернатора Тортуги.

Мадемуазель д’Ожерон і її брат, з рук якого зняли мотузок, сиділи у великій каюті «Арабелли».

Негр Бенджамін, стюард і кок капітана Блада, приніс на стіл їжу та вино, запросивши гостей попоїсти. Але обоє д’Ожеронів ні до чого не торкнулися. Брат і сестра мучилися від болісних передчуттів, думаючи, що потрапили з дощу та під ринву. Нарешті, не витримавши напруги, мадемуазель д’Ожерон упала перед своїм братом на коліна, благаючи в нього прощення за все те лихо, до якого призвело її безумство.

Проте її брат не був у настрої прощати.

— Я радий, що ти хоч тепер зрозуміла, що накоїла. І тепер інший пірат уже купив тебе, і ти належиш йому. Сподіваюся, що це ти теж розумієш.

Він міг би сказати більше, але перервався, побачивши, що двері каюти відчиняються. Капітан Блад, який щойно владнав справу з прихильниками Левассера, прийшов сюди. Юний д’Ожерон навіть не спробував стишити пронизливий голос, тож капітан почув дві останні фрази француза. Тому він чудово розумів, чому дівчина за його появи схопилася та злякано відсахнулася.

— Мадемуазель, — сказав він своєю поганенькою, але біглою французькою, — прошу вас звільнитися від страху. На борту цього корабля до вас будуть ставитись з усією належною вам пошаною. Щойно будемо готові вийти в море, ми візьмемо курс на Тортуґу, щоб відвезти вас до вашого батька. І благаю, не вважайте, що я купив вас, як сказав ваш брат. Щоб відвести небезпеку, я був змушений підкупити банду негідників — тільки так вони б вийшли з покори тому мерзотникові, який захопив вас. Так я зміг урятувати вас від загибелі. Якщо бажаєте, то можете вважати сплачений мною викуп дружньою позичкою, яку повернете за нагоди.

Дівчина, сама собі не вірячи, зачудовано дивилася на нього, а юний д’Ожерон навіть підвівся від подиву.

— Мосьє, ви кажете це серйозно?

— Так. У наш час це трапляється не так часто. Може, я і пірат, але мої шляхи не шляхи Левассера, якому слід було лишитися в Європі та красти гаманці з кишень. У мене є честь свого роду — скажімо так... деякі рештки честі, що нагадують мені про кращі часи. — І вже більш діловим тоном Блад додав: — За годину в нас обід, і я сподіваюся, що ви зробите мені честь і пообідаєте зі мною разом. Тим часом Бенджамін подбає про ваш гардероб.

Він вклонився їм і знову повернувся, щоб піти, але мадемуазель затримала його.

— Мсьє! — вигукнула вона.

Він зупинився й обернувся, дівчина повільно підійшла до нього, усе ще з острахом і подивом.

— Ви благородна людина!

— Я про себе сказати такого не можу, — відповів він.

— Ні, ні! Ви справді благородний. І я повинна розповісти вам усе. Ви маєте на це право...

— Мадлен! — вигукнув юнак, намагаючись стримати сестру.

Але вона вже не стримувалась. Її сповнене вдячності серце потребувало цього.

— Мосьє, у тому, що сталося, я винна сама. Ця людина, цей Левассер...

Він скептично поглянув на неї.

— Боже! Хіба це можливо? Це ж тварина!

Дівчина раптом упала на коліна, схопила руку Блада і, перш ніж він устиг опам’ятатися, поцілувала її.

— Що ви робите? — вигукнув Блад.

— Повірте, на мою думку, я завинила перед вами, визнавши, що ви подібний до нього, а ваша бійка з Левассером — бій між шакалами. На колінах, мосьє, я благаю вас, пробачте мені.

Капітан Блад подивився на неї згори вниз, і на його смаглявому обличчі майнула усмішка, засвітивши яскравим вогником його напрочуд блакитні очі.

— Не треба, дитино, — сказав він, — я визнав би непростимою дурістю, коли б ви подумали інакше.

Він допоміг дівчині підвестися, водночас запевняв себе, що, зрештою, здійснив досить непоганий учинок, але тут потайки зітхнув. Сумнівна його слава, яка так швидко поширилась Карибами, либонь, дійшла вже й до Арабелли Бішоп. Те, що вона зневажатиме його, не викликало в нього жодного сумніву, адже, напевно, вважає, що він такий самий негідник, як і всі пірати. Саме тому він тішив себе надією, що якийсь відгомін про його сьогоднішній учинок дійде й до неї і хоч трохи зменшить її презирство. Звичайно, він приховав від мадемуазель д’Ожерон