Агата Крісті - Оголошено вбивство

Її рука потяглася до намиста з фальшивих перлів, яке було в неї на шиї. Кредок подумав, як воно не личило до її твідових піджаків та спідниць.

Вона знову сказала:

— Забирайте листи.

III

Наступного полудня інспектор пішов до будинку вікарія. Був похмурий і вітряний день.

Міс Марпл підсунула стілець до вогню і плела. Банч повзала по підлозі на ліктях та колінах і вирізала викройки.

Вона сіла й відкинула з очей пасмо волосся, подивившись на Кредока очікувальним поглядом.

— Можливо, це й порушення правил, — сказав інспектор, звертаючись до міс Марпл, — але я хочу, щоб ви подивилися на цього листа.

Він пояснив, за яких обставин він знайшов його на горищі.

— Це досить зворушлива колекція листів, — сказав він. — Міс Блеклок присвячувала всі свої зусилля тому, щоб підтримати інтерес сестри до життя і зберегти її здоров'я. На тлі цих листів вимальовується дуже чітка постать батька — старого доктора Блеклока, тупого і впертого, абсолютно переконаного в тому, що кожна його думка і кожне його слово мають слушність. Певно, він убив не одну тисячу пацієнтів через свою впертість. Він був неспроможний терпіти ані нових ідей, ані нових методів.

— Я не сказала б, що звинувачую його за це, — зауважила міс Марпл. — У мене завжди таке відчуття, що молоді лікарі надто захоплюються експериментами. Вони спочатку повисмикують усі наші зуби, поставлять нам кілька специфічних залоз, а тоді заявляють, що нічим не можуть нам допомогти. Я рішуче віддаю перевагу давнім темним пляшечкам із ліками. Зрештою, таку мікстуру завжди можна злити під кран.

Вона взяла листа, якого подав їй Кредок. Він сказав:

— Я хочу, щоб ви прочитали його, бо, думаю, ваше покоління швидше зрозуміє, про що в ньому йдеться, аніж моє. Мені дуже важко збагнути, за якими законами працювала свідомість тих людей.

Міс Марпл розгорнула пожовклий аркуш паперу:

Дорога Шарлото!

Я не писала тобі два дні, бо в нас були жахливі домашні ускладнення. Сестра Рендела Соня (Ти її пам'ятаєш? Вона тоді приїздила й возила тебе на автомобільну прогулянку. Як би мені хотілося, щоб ти мала змогу виїздити частіше!) оголосила, що має намір одружитися з таким собі Димитрієм Стамфордисом. Я бачила його лише один раз. Дуже привабливий, але довіряти йому навряд чи можна. Р Ґ. терпіти його не може й каже, що він мерзотник і шахрай. Белі, нехай вона буде благословенна, лише всміхається й лежить на софі. Соня, яка тільки здається спокійною й незворушною, а насправді має незламну вдачу, наскакує на Р. Ґ., наче тигриця. Учора мене опанував справжній страх, що вона його вб'є!

Я зробила все, що могла. Поговорила із Сонею й поговорила зР. Ґ. І зуміла домогтися, щоб вони заспокоїлися трохи, але потім вони зійшлися, й усе почалося знову! Ти собі не уявляєш, як мене це стомлює. Р. Ґ. усе з'ясував, і, схоже, той Стамфордис є справді чоловіком, якого приймати у свою родину вельми небажано.

А тим часом бізнес занедбано. Я намагаюся дати раду нашим справам, і почасти це для мене втіха, боР. Ґ. дає мені повну волю. Він сказав мені вчора: «Слава Богу, у світі є бодай одна людина, яка не втратила здорового глузду. Ти ніколи не закохалася б у мерзотника, Блекі, правда ж?» Я відповіла йому, що, певно, не закохаюся ні в кого й ніколи. Тоді Р. Ґ. мені сказав: «Розпочнімо ще одну оборудку в Сіті». Іноді його опановує справді диявольська зухвалість, і тоді він ходить по лезу бритви. «Ти справді сповнена рішучості утримати мене на прямій і вузькій стежці, чи не так, Блекі?» — сказав він одного дня. І я таки його втримаю! Не розумію, як люди не бачать, що оборудка безчесна і шахрайська — але Р. Ґ. справді часто цього не бачить. Він бачить лише те, що відверто суперечить закону.

Белі лише сміється, коли я розповідаю, дивлячись на все це. Вона вважає, що метушня навколо Соні не має сенсу. «У Соні є власні гроші, — каже вона. — То чому вона не може одружитися з тим чоловіком, якщо їй хочеться з ним одружитись?» Я відповіла, що це може спричинитися до жахливої помилки, і Белі сказала: «Одружитися з чоловіком, з яким ти хочеш одружитися, — не помилка — навіть якщо потім ти жалкуватимеш». А тоді вона додала: «Я думаю, Соня не захоче порвати з Ренделом через гроші. Соня дуже любить гроші».

На цьому закінчую. Як там батько? Я не передаю йому привіт, але можеш передати, якщо захочеш. Чи бачилася ти з якимись людьми? Намагайся більше перебувати в русі, моя люба.

Соня передає тобі привіт. Вона щойно увійшла і тепер схожа на розлючену кицьку, яка то втягує, то випускає пазурі. Аибонь, вони зР. Г. знову зчинили бучу. Звичайно ж, Соню іноді дуже важко терпіти. А надто, коли вона втуплює в тебе свій холодний погляд.

Завжди пам'ятай, що я дуже тебе люблю, сестричко, і не занепадай духом. Це лікування йодом може принести значне покращення. Я з'ясувала, як воно діє, і кажуть, воно дає чудові результати.

З любов'ю

твоя сестра Аетиція.

Міс Марпл згорнула листа й віддала його Кредоку. Вигляд у неї був неуважний.

— То що ви про неї думаєте? — поцікавився Кредок. — Яку картину малюєте ви собі з неї?

— Про Соню? Важко, знаєте, бачити людину крізь розум іншої людини… Сповнена рішучості домогтися свого — у цьому не може бути сумніву. Така людина ні перед чим не зупиниться, щоб узяти найкраще від того, що може запропонувати їй життя…

— «І тепер схожа на розлючену кицьку, яка то втягує, то випускає пазурі», — прошепотів Кредок. — Ці слова мені щось нагадують…

Він спохмурнів.

— Треба було б з'ясувати… — прошепотіла міс Марпл.

— З'ясувати нам треба багато чого, — сказав Кредок.

— То цей лист нагадує вам про когось із Сент-Мері-Мід? — запитала Банч, ледве артикулюючи слова, бо в роті в неї було повно шпильок.

— Не скажу, щоб так дуже нагадував, моя люба… Доктор Блеклок, мабуть, трохи схожий на містера Кертиса, пастора у Веслі. Він не дозволив своїй дитині носити пластинку для випрямлення зубів. Сказав, якщо її зуби стримлять назовні, то так захотів Господь Бог. «Але ж ти, — сказала я йому, — ти підстригаєш бороду та волосся, а Бог, можливо, хоче, щоб воно в тебе росло й росло». Він сказав, що це зовсім інша річ. Такі вони