Мері Горн - На грані, Мері Горн

Розділ 28

Віолетта

Я лежала в ліжку і не могла заснути. Спочатку просто намагалася, потім починала рахувати, але і це як ніколи не допомагало, так і не викликало диво. Потім я гортала свою галерею і посміхнулася від всіх фотографій, а іще пригадувала свої студентські роки. Як же це було прекрасно і чудово. В грудях починало з'являтися тепло від думки, що Захар також відчує це. 

Глянувши на годинник вгорі мої очі збільшилися. Друга година ночі. Я ще ніколи настільки довго не протримувалася. Навіть коли дуже було потрібно. Знову відставила телефон і повернулася в іншу сторону дивлячись на стіну перед собою. Почула тиху вібрацію і знову взяла мобільник. Тепер з'явилася паніка. 

Що ж, зірочко. Ти не писала сьогодні, через що я подумав що можливо надто важкий день і просто в  тебе немає сил. Але факт присутності в мережі о цій порі мене схвилював. В тебе ж все гаразд) І ох, який же я не ввічливий. Привітики.

Привіт) Ні, в мене все гаразд. Вибач що не писала. Просто...важко пояснити

Гаразд, це не так й важко, але мені було самій страшно це визнати. Я не написала йому, тому що в мене зародилися дивні відчуття до цієї особи. Раптом це Захар? Можливо тоді все було б дуже легко. Але якщо це не він, то що я робитиму? Чому саме зараз мої думки розлітаються? Одна особистість каже що я була б жахливо рада якби це був він. І скоріше за все це говорить моя підліткова закоханість. А ось інша говорить, що шалено рада якщо хлопець в котрого я по суті проявляю зацікавленість це не Захар. Бо його надто і так багато в моїй голові. Ну а третє, це...посередник. Повна цікавість і інтрига. Це такий собі детектив котрий каже, що хоче нарешті дізнатися хто ж ховається за "маскою". І було б набагато простіше якби це було просто шоу чи книга. Але це моє життя..

Мені варто починати хвилюватися?

Чесно? Я ...не знаю

Твої фрази викликають в мені страх, Летті

Я затримала дихання. Чому Летті? Звідки він знає що так мене називають? Чому не Віола чи Віолетта, а саме Летті? Я важко проковтнула. Це надто складна задачка.

Летті? 

Я вирішила перепитати.

Так, Летті. Правда зірочка мені подобається більше. 

Чому саме це скорочення?

Так-так-так і ще раз так. Я почала присікатися до його слів намагаючись зрозуміти правду.

Ну...повне ім'я довге. Впевнений тобі вистачає чути його в житті. Тому я вирішив його скоротити. Чи тобі не подобається? Якщо ні, то я не маю нічого проти прекрасної Віолетти. Просто подумав, що його найлогічніше скоротити спочатку і залишити кінцівку. 

А ти? Твоє ім'я можна скоротити?

Його немає куди вже скорочувати. На жаль мені менше пощастило аніж тобі.

Я важко проковтнула.

Є якісь здогадки? Впевнений це питання було не просто так.

Ні. Не просто, але все ж я напевно залишу іще тебе "Привидиком"

Чому мені здається що ця гра тобі набридла?

Чому ти так думаєш?

Я прикусила нижню губу. Гра? Що якщо для нього це справді тільки гра?

Ну...це видно з твого спілкування. В тебе у житті хтось з'явився і це є причиною?

Я закрила очі. Так, з'явився. І це ти. Звідкись узявся серед ночі таємний анімешник, Привидик і тепер я не знаю як поводитися стосовно нього.

В мене нікого немає, принаймні зараз. І до того ж я уже казала, що можливо ти для мене більше ніж просто таємний друг-листувальник.

Гаразд, я вважатиму це як заспокійливе. Вже пізно, тобі варто виспатися. Надобраніч зірочко.

Надобраніч...таємний хлопець)

О ні-і-і-і-і-і-і. Нова кличка? Чим я заслужив?

Своєю присутністю. І до того ж ти казав що Привидик тобі не подобається.

Мене він цілком задовольняє)

Ну, тоді я люблю тебе, Привидик.

 

Привидик(Хотілося б вказати ім'я, але поки що воно невідоме)

Я лежав на ліжку і не міг заснути. Вона сьогодні не написала. І це відчуття просто кололо мене. А раптом за ті декілька годин з нею щось сталося? Я взяв телефон до рук. Перша година ночі. Зайшов у наше листування і здивувався побачивши, що вона нещодавно була у мережі. 

Мене осяйнуло дивне відчуття. Була і не написала. Ні, не те що була б повинна. Але завжди ж писала. Я не хотів цього визнавати, але ця чарівна дівчина на заставці надто сильно в'їлася у мою голову. Від першого разу, коли я її побачив цього року. Раніше вона була не такою...

Я зайшов у чат і довго думав. Ні. Можливо, якісь збої в програмі. Чому б їй не спати о цій порі. Я відклав телефон і повернувся на іншу сторону. Закривши очі пригадав наші листування. Вона буває настільки милою. Раптом наче ні звідки з'явилася картинка поцілунку. Я підхопився в ліжку. А раптом вона справді не спить через поцілунок? Все ж я не стримався і доки не передумав взяв до рук свій мобільник. Сівши на ліжку приперся плечима до подушки. Як же написати так, щоб не нав'язливо? Врешті слова самі знайшлися. 

Її відповідь мене заспокоїла. І не тільки та, де вона писала що з нею все в порядку, а й факт що в неї нікого немає. Стоп. А я? Хто я для неї? Я прикусив нижню губу. Нове прозвисько змусило мене посміхнутися.

Я люблю тебе, моя зірко

Написавши ці слова, а тоді отримавши від неї смайлик поцілунку я посміхнувся. Вона моя. Точно моя. Я нарешті відставив телефон заспокоївши свої нерви та ліг знову в ліжко. З нею все в порядку, вона точно має до мене хоча б якусь цікавість. Хоча, не так до мене, як до Привидика, адже щодо реального життя це ще подумати варто. Я бачу її кожного дня і дивуюся. Наскільки вона може бути прекрасною і милою. Я заплющив очі із бажанням поринути в сон. Але. Цього знову не відбулося. Чому? Тому що після її "Я тебе люблю" бажання не спати. Бажання глянути на неї та почути ці слова з її чарівного ротика було непереможним. Можливо я загрався, але ця гра схоже не мені одному подобалася. В ній був ризик. Назавжди залишитися тільки в інтернеті. І залишити тут своє кохання та зустріти справжнє в реальності. Але принаймні для себе я вже все вирішив. Я закоханий в неї. І я робитиму все щоб досягнути цього і в реалі. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍