Ірина Кузьменко - Один постріл , Ірина Кузьменко

Розділ 29

Прокинулася в гарному настрою. Я б сказала навіть закоханому? Думки про Даніеля літали навіть у квартирі, його поцілунки та дотики опікали тіло. І це було так приємно.

Вчора, коли повернулася додому, зустріла місіс Бенкс. Жінка рада була дізнатися, що тепер я нова її сусідка. І мені приємно було знати, що, дякуючи Вероніці, адже в першу чергу це її заслуга, мене так добре прийняла жінка. Дзвінок у двері відвернув увагу від приготування кави. Відкрила двері й остовпіла. Переді мною стояли два кур’єри. Один тримав великий букет рожевих троянд, інший — м’яку іграшку ведмедя в поліцейській формі. Саме так, у поліцейській! Я всміхнулася.

— Мирослава Авраменко?

— Так, це я!

— Розпишіться, будь ласка.

Один із кур’єрів подав мені документи. Я поставила підпис і зашарілася. Даніель. З квартири вийшла Клавдія, тримаючи на руках Матильду.

— Добрий ранок, люба! — щиро усміхнулася. — Давай я тобі допоможу! — помітивши мої намагання занести букет та ведмедя у квартиру, промовила жінка.

Я подякувала жінці й відразу занесла квіти до ванної кімнати.
Букет був тяжкий та величезний. А така краса повинна бути у воді, тому нічого кращого й не придумала, як дотягнути до ванної. У формі ведмедя знайшла записку від Даніеля. Усміхнулась і пригорнула до грудей іграшку. Він запрошував на побачення. Я міцніше обійняла ведмедя й плюхнулася на ліжко. Гарний початок вихідного дня!

 

Чудовий настрій був зіпсований. Лише один її вид мене дратував! Це ж треба було, щоб такий романтичний вечір так закінчився, і все через появу цієї білявки. Маленький тарган на ім’я ревність прокинувся в мені та почав нахабно поводитися в голові й перейшов у серце. З кожним словом та нахабною посмішкою цієї Патриції він зростав. Я почала гніватися. Відверто скажу: я була на грані зірватися та набити їй обличчя. Даніель стиснув мою руку. Розуміла, що Дан офіційно не мій чоловік і статус закоханого й навіть мого хлопця немає. Це я лише влипла по самі вуха! Гнів та ревність так раптово накрили мене, що мізки не встигли відреагувати, а маленький тарган нашіптував, що Даніель вільний чоловік і може обрати не мене. Коли нарешті ця блондиниста сучка покинула нас, а перед тим поцілувала Даніеля в щоку, я не витримала, поглядом провела її та висмикнула руку.

— Міро? — Дан усміхнувся. — Що трапилось, принцесо? — він обняв мене за талію. — Чому така нахмурена?

— Знущаєшся? — фиркнула. — З тобою тільки що фліртувала... тобто вона мала на це право... вона ж твоя дівчина!

На емоціях видала якусь дурницю. Думки плуталися, і я ще більше почала хвилюватися. Помітила, як Даніель нахмурився.

— Патриція була лише подругою по ліжку! Хотіла правду знати, хто вона для мене? Почула?

Даніель стиснув мої руки.

— Вона поцілувала тебе в щоку! У той час, коли ти тримав мене за руку! — гнівно промовила.

На мої слова Даніель хмикнув й опустив голову.

— Що смішного?

— Ти ревнуєш? — великим пальцем підняв підборіддя й пильно поглянув в очі.

— Ні! — ох, Міро, яка ти брехуха.

— Ну, якщо ні, то чому шаленієш?

Не витримавши зоровий контакт, відвернулася. Даніель схопив мене за підборіддя й таким чином повернув моє обличчя.

— Міро, що ти хочеш від мене?

— Не розумію твоє питання!

— Скажи мені правду, що ти хочеш?

Поглядом він тиснув на мене. Сірі очі пронизували наскрізь. Це нереально було витримати. Заплющила очі й відчула його теплий подих на щоці.

— Ну, я чекаю відповідь!

Даніель торкнувся губами підборіддя, потім легко вкусив нижню губу.

— Скажи мені, маленька, що ти хочеш? — прошепотів.

Ми стояли посеред вулиці. Розплющила очі й побачила, як нас оминали люди. Я боялася сказати йому правду. Кусала губу й вдихнула на повні груди.

— Ти дійсно не зрозуміла, що ти мені не байдужа? Що я тебе хочу не лише захищати, цілувати? Міро, я хочу пізнати тебе повністю, у всіх сенсах!

Від його слів почала тремтіти.

— Даніелю... я боюся й тебе втратити! — схлипнула. — Ти навіть уявити не можеш, як я тебе тільки що ревнувала!

Дан всміхнувся й поцілував. Жадібно, з натиском. Я відповіла йому з такою ж жадібністю. Даніель підхопив мене на руки й, відсторонившись, відніс до машини. Я поцілувала його тату. Озирнулася й побачила, як позаду нас йшов чоловік і дістав пістолет.

Пролунав постріл. Даніель впав! Відлетіла від нього й боляче вдарилася спиною.

— Даніелю!!! — закричала з усіх сил.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍