Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

Розділ 28/Тайпан

— До мене дійшли чутки, що терористичне угрупування “К.А.Т” зайшло на територію Джорджії й готується до теракту. За тими даними, що у мене є, вони осіли в передмісті Мейкона й от-от заявлять свої права на штат.

Асмодей кинув на стіл теку з файлами та роздрукованими світлинами, на яких зображений один з лідерів угрупування у компанії своїх наближений людей. Вони стояли на фоні величезних дерев’яних контейнерів зі знайомим мені маркуванням. У таких, зазвичай, ми перевозимо зброю.

 — Хто інформатор? — до розмови приєдналася Ліліт, яка останні кілька хвилин, здавалося, взагалі була не з нами, а десь глибоко у своїх думках. 

— Це я залишу не озвученим. 

— Ти так піддався паніці, Асмодей, що навіть не довіряєш своїй дружині та найвірнішому помічнику? — Якщо Ліліт була роздратована через відмову, то я тільки хмикнув.

— Серед найближчих мені людей завівся пацюк, якого я шукаю не перший місяць. Тому так, я навіть вам не довіряю. 

— Це параноя? Чи так сильно боїшся, що хтось пустить тінь на твою владу? — Ліліт ніяк не бажала заспокоюватися, а от мені було байдуже на довіру з боку Асмодея. Враховуючи сцену, яку я побачив кілька днів тому.

Перед очима досі стоїть картина, як Нора в обіймах Асмодея намагається цілитися в мішень. Я випадково проїжджав повз ангар і вирішив перевірити роботу хлопців. І був надзвичайно здивованим, коли побачив боса з Бембі. Мене тоді накрила така сильна хвиля ревнощів, що я ледве стримався, щоб не вийти з тіні. 

А поцілунок взагалі вибив повітря з грудей. Асмодей привласнював Нору собі й все, що мені залишилося – спостерігати за цим. Хоч в середині серце палало, а змій бажав крові, розум мав залишатися холодним. Тому я повільно опустив пістолет, який був направлений на пару, і зробив крок назад, щоб повністю поглинутися темрявою. Не можна зараз давати волю емоціям. Не тоді, коли розпочалася війна.

— Я і є абсолютна влада. І будь-хто, хто посміє кинути мені виклик, пошкодує про це дуже швидко, — Асмодей говорив з Ліліт, але я прекрасно розумів, що слова адресувалися не тільки можливому пацюку, а й мені.

— Будь обережним, любий, бо твоя самовпевненість переходить всі кордони. І в один день вона може довести до того, що вся наша імперія, яку ми вибудовували кров’ю, посиплеться як картковий будинок. 

Місцями я був згідний з Літіт. Асмодей, здавалося, також. Саме тому він не коментуючи останні слова дружини, вийшов з кабінету, грюкнувши дверима.

— Тайпане, що з ним коїться? 

— Хіба не ти його дружина, яка мала б знати відповідь на це питання? — При всій моїй повазі до Ліліт, сьогодні я не маю бажання стримувати свою грубість. Надто кепський у мене настрій останні дні.

— Не починай. Ти права рука Асмодея, постійно його супроводжуєш. Ніхто не має такої довіри, як ти.

Це було раніше. До того, як між нами з босом стала Нора. Ми все менше намагаємося контактувати один з одним, щоб уникнути можливих конфліктів. Але напруга зростає. Її бачать й інші. Навіть зараз Ліліт ставить питання, на яке я не можу їй відповісти.

— Між вами щось трапилося? — Демониця намагається зазирнути мені у вічі, але я відвертаю голову. Ця жінка надто підступна, щоб можна було їй довіряти. І це мене в ній захоплює. 

— Нічого з того, щоб могло вплинути на бізнес. Я далі його права рука і далі виконуватиму будь-який ваш наказ. 

— Тоді я можу попросити тебе простежити за Асмодеєм і вияснити з ким він зараз працює? Я не довіряю його інформаторам і сама хочу переконатися в тому, що вони дають надійні дані. 

Це вперше, що Ліліт просить мене про подібне. Я навіть дивуюся проханню. 

— Не дивись на мене так. Поки Асмодей неспроможний тверезо мислити, я мушу думати про все. Ми не можемо втратити те, що так важко будували. Я цього не дозволю і сподіваюся, що ти теж. 

Я киваю жінці й радію тому, що вона не вміє читати думки. Якби ж вона знала, що в мене відбувається в голові… 

***

2 дні по тому

Після того поцілунку я робив все, щоб викинути Нору з думок, але це виявилося не так просто. Як людина, яка певний період часу сиділа на наркотиках, я знаю, що таке справжня ломка. І зараз вона знову мене переслідує. Хочеться вийняти з себе нутрощі, щоб вони так сильно не палали.

Про що б я не намагався думати, чим би себе не займав, образ Бембі ніяк не хотів покидати голову. Її великі очі, щира посмішка та наївність змушували змія в мені задоволено шипіти. Він обрав Нору своєю парою, та тільки я не міг йому це реалізувати. 

Тому мені доводилося сидіти в припаркованому автомобілі та непомітно спостерігати, як щаслива Нора вибігає з офісу Маркуса. Її каштанові локони та легка повітряна сукня зводили мене з розуму, а нутро так і кричало, що це дівча потрібно затаврувати й зробити своїм. 

Та тільки безжальний демон вишкірив зуби, показуючи, що територія зайнята. Нора бігла у його обійми. Нора ставала но носочки, щоб поцілувати його в губи. Нора дозволяла привласнити себе. Я ж тільки спостерігав за цим усім, краючи собі серце. 

— Прокляття! — я вдаряю рукою кермо і відводжу погляд. На душі так паскудно, як інколи. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍