Ірина Айві - Оновлені почуття, Ірина Айві

Глава 23

Схоже, що сьогоднішній вечір плавно переходить у ніч запитань без відповідей. Я так і не розібралася з дивною поведінкою Дана. Не змогла зрозуміти чому він так незвично себе поводив, бо після поцілунку до спальні ніхто так і не зайшов. 

Глибоко вдихнувши повітря я підійшла до ліжка й розклавши уздовж бар'єр з подушок, залізла під ковдру.   

Поки я копошилася у ванні сподіваючись, що Дан засне він все ще працював. Краєм ока я помітила, що чоловік перевіряє повідомлення. 

Покрутившись на ліжку я спробувала знайти ідеальну позу для сну, але нічого не вийшло. З таким арсеналом думок в голові мені точно не вдасться заснути. Навіть вмивши обличчя та почистивши  зуби я все-одно відчувала запах Дана на своїх губах. 

Звісно ми не вперше поцілувалися. І зазвичай, коли він торкався мене я нічого не відчувала. Чому сьогодні все по-іншому? Чому я не можу перестати думати про цей клятий поцілунок?  

Це ж Дан -- чоловік якому я зараз належу просто як річ. Він контролює кожен мій крок, ненавидить і вважає, що може володіти мною як йому заманеться. 

Емоції зашкалювали. 

Дан завдав мені болю. Я зазнала цілу купу принижень, то чому сьогодні я не відчула огиди до його поцілунку? 

Чому відповіла на нього емоціями? 

-- Не можеш заснути? 

Дан поклав на тумбу телефон й лігши на бар'єрну  подушку нахилився до мене. До ніздрів підкрався його запах. Свіжість з деревними нотками. Я ледь стрималася, щоб не втягнути носом цей спокусливий аромат. 

-- Уже сплю..., точніше вже засинаю... Добраніч, Дане...

Злюся на себе за маячню, яку меле мій язик. Чому я перестаю тверезо думати, коли його очі пропалюють мене загадковими поглядами? 

-- І тобі солодких снів, Піо ...

В  очах Дана з'явилися грайливі іскорки. Коли злість та гнів не перекривають його обличчя він доволі симпатичний. Темне волосся, загострені риси обличчя та ідеальне тіло. У нього чуттєві губи, здатні довести будь-яку дівчину до безмежної насолоди.  Мурашки пробігли  спиною від думки, що я могла захопитися таким чоловіком як Дан Корчинський. 

Ні! Такого точно не може бути. У мене немає почуттів до Дана, тому я впевнена, що моє серце в безпеці. 

Нарешті він відсторонився й ліг на свою подушку. Тепер потрібно викинути з голови весь непотріб і просто міцно заснути. 

Не знаю скільки минуло часу, але мені все ще не вдалося заснути. Я навіть очі закрила сподіваючись просто задрімати та все було марно. Здається сьогодні я проведу безсонну ніч, а от дехто вже давно десятий сон бачить.

На тумбі завібрував телефон Дана. Хто ж йому дзвонить о такій порі? Включивши лампу я глянула на годинник. Йшла друга година ночі. Так пізно телефонують лише тоді, коли щось трапилося. Можливо у готелі виникли якісь проблеми?

-- Дане, прокинься! Тобі хтось телефонує, -- нахилившись до чоловіка, легенько штовхаю його плече. 

-- Що трапилося, Піо? Чому ти не спиш? -- питає Дан, протираючи очі від сну. 

-- Телефон, -- вказую очима на тумбу. -- Тобі дзвонять. Я подумала, що це може бути важливим, тому й розбудила. 

Дан сонно повернувся й взяв телефон до рук. Коли він побачив хто йому телефонує, то одразу прокинувся. 

-- Алло! Слухаю ... Так... Куди? ... Я буду через тридцять хвилин. Дочекайтеся мене...

Останні слова Дан говорив зістрибнувши з ліжка. Не звертаючи на мене увагу він на ходу знімав піжаму й одягав джинси та футболку. 

-- Дане, що трапилося? Я можу чимось допомогти? -- запитала я.

-- Ні! Не зараз! Я мушу їхати, а ти залишаєшся вдома. 

-- Якщо хочеш я можу поїхати з тобою. Допомогти...

-- В цьому немає потреби. Спи спокійно й не чекай мене. Я не знаю коли повернуся. 

-- Якісь проблеми у готелі?

-- Можна й так сказати. Ти не хвилюйся! 

Дан схопив гаманець з телефоном й якось дивно глянувши на мене вийшов з кімнати. Він навіть затримався у дверях й мені здалося, що боляче  посміхнувся.

Вийшовши з будинку я хутко застрибнув до машини й завів двигун. Натиснувши кнопку на пульті я з нетерпінням чекав, коли відкриються ворота. 

Дідько! Чому вони повзуть як черепаха? 

Щойно мені зателефонували з поліції.  Той самий поліцейський до якого зверталася Піона по допомогу. Саме з ним я домовився про те, що якщо будуть новини про Поліну він обов'язково повідомить про це лише мені. Чоловік дотримав слова за що я йому щиро вдячний. 

Сьогодні близько першої ночі Поліну Зуяр було знайдено без свідомості біля мого готелю. 

Що вона там робила і в якому стані зараз знаходиться я збираюся з'ясувати просто зараз. 

Можливо мені не варто було приховувати від Піони, що її сестра нарешті знайшлася. Та зараз я  сам не знаю що і як. Потрібно зрозуміти, що ця особа робила біля мого готелю. Можливо знову намагалася спаскудити моє життя?  А може вона таємно зустрічалася з моїм батьком? 

Не буду здогадуватися, але сподіваюся, що остання версія буде хибною. Спершу все з'ясую і зранку все розповім Піоні.