Лю Цисінь - Темний ліс

Він обережно вкрутив краник і націдив першу склянку вина. Воно виявилося незвичного зеленого кольору, й через це здавалося ще спокусливішим. Вдихнувши пахощі, він припав губами до келиха.

— Докторе, це теж частина плану? — холодно поцікавився Кент.

— Саме так, — відповів Ло Цзі, збираючись знову відпити, але тільки тепер помітив і скомандував: — Усі вийдіть!

І Кент, і всі інші стояли й далі.

— Позбутися вашої присутності — теж частина плану, тож ідіть собі! — вигукнув Ло Цзі. Кент скрушно похитав головою і вивів усіх геть.

Ло Цзі зробив перший ковток і спробував себе переконати, що смак вина незрівнянно прекрасний, але так і не зміг зробити ще бодай ковток. Але й одного невеличкого ковтка вистачило: його страшно знудило, додалася діарея, і все що виходило з його організму, мало такий самий зеленавий колір, як і вино. Зрештою він так ослаб, що не зміг підвестися з ліжка. Пізніше експерти відкрили барильце й з'ясували, що за звичаями тих часів на його внутрішній стінці було прибито велику латунну табличку. Зазвичай мідь із вином не вступають у хімічну реакцію, проте століття на морському дні не минули даремно, й продукти взаємодії розчинилися у вині… Коли барильце забирали з вітальні, Ло Цзі побачив неприховану зловтіху на обличчі Кента.

Він, знесилений, лежав на ліжку під крапельницею, спостерігаючи, як ліки переливаються з флаконів у його судини, почувався в полоні страшної самотності. Розумів, що неробство останніх днів — лише імітація відчуття невагомості, хоча насправді він падав у цю прірву. І нині сягнув дна.

Утім, він це передбачав і підготувався заздалегідь, тож зараз просто чекав на появу ще однієї людини — Да Ши, аби розпочати реалізацію наступної частини плану.

* * *

Дощик накрапав із небес Каґошіми. За спиною в Тейлора, за кілька метрів, з нерозкритою парасолькою стояв Голова Управління оборони Японії Коїті Іноуе. Останні два дні він тримався на такій дистанції від Оберненого Тейлора — фізичній і духовній. Вони відвідали Тіран-ський музей камікадзе й стояли зараз перед пам'ятником. Скульптура пілота, який завмер перед білим літаком із бортовим номером 502. Краплини дрібного дощу додали композиції яскравості й ніби трохи її пожвавили, хоча це було фальшиве життя.

— Моя пропозиція не обговорюється? — запитав Тейлор.

— Я вам не раджу навіть згадувати про це перед представниками медіа, бо зчиниться скандал, — відповідь Коїті Іноуе була такою само холодною, як і дощові краплі.

— Ця тема досі болісна?

— Болісні не історичні події. Страшна ваша пропозиція відродити спеціальні загони камікадзе. Чому б вам не зробити цього в США чи ще десь? Чи в усьому світі лише японці можуть помирати з почуття відповідальності й обов'язку?

Тейлор закрив парасольку й зробив кілька кроків до Іноуе. Хоча той не відсахнувся, здавалося, що навколо нього створене потужне силове поле, й воно не дає Тейло-рові змоги наблизитися.

— Я ніколи не говорив, що новостворені спеціальні загони камікадзе складатимуться виключно з японців. Загін матиме багатонаціональний склад, проте ідея камікадзе народилася в Японії, й чи не природно розпочати перезавантаження саме звідси?

— Але чи будуть суїцидальні атаки результативними в космічній війні? Вам добре відомо, що напади камікадзе не мали жодних серйозних наслідків і не вплинули на хід бойових дій.

— Сер, послухайте, всі винищувачі, які увійдуть до формації, що має бути створена за моїм планом, матимуть на озброєнні ядерні бомби величезної потужності.

— Але чому ми маємо використовувати для цього людей? Хіба комп'ютер не здатен керувати літаком під час бою?

Це запитання, на яке так чекав Тейлор, ніби додало йому наснаги, й він заговорив дуже швидко:

— Ось тут і криється головна проблема! Комп'ютери, якими сьогодні оснащуються бойові літаки, не в змозі повністю замінити людський мозок. А для створення квантового комп'ютера нового покоління й інших новітніх розробок потрібно продовжувати дослідження з фундаментальної фізики, що неможливе через замок софонів. Тож за чотири століття розвиток комп'ютерних технологій теж буде обмеженим, і управління зброєю без участі людського розуму видається неможливим… Щиро кажучи, відродження до життя спеціальних загонів камікадзе матиме зараз лише моральне значення, бо ще впродовж життя десятків поколінь нікому з них не доведеться брати участь у бойових діях. Але вже сьогодні постала нагальна потреба — закласти підвалини незламної віри в нашу перемогу через самопожертву!

Коїті Іноуе повернувся й уперше глянув Тейлору в очі. Його мокре волосся прилипло до чола, а краплі дощу здавалися сльозами:

— Ваша пропозиція вступає у протиріччя з базовими моральними принципами сучасного суспільства: людське життя — найбільша цінність. Уряд від імені Держави не має морального права просити людину зголоситися на вочевидь самовбивчу місію. Я нагадаю слова Яна Вейлі з «Легенди про героїв Галактики»[33]: «Від цієї битви залежить крах чи існування країни, але яке це має значення порівняно з особистими правами й свободами? Просто зробіть якнайкраще все, на що здатні».

— Знаєте що? — зітхнув Тейлор. — Ви щойно викинули на сміття ваш найцінніший ресурс.

Він знову відкрив парасолю й із помітним роздратуванням покрокував геть. Дійшов до брами меморіалу, озирнувся й побачив, що Іноуе так само непорушно стоїть під дощем перед постаментом.

Тейлор пішов далі. Порив бризу з моря приніс нову порцію дощових крапель. У його пам'яті спливли слова з передсмертної записки до матері одного пілота-камікад-зе в музейній експозиції: «Мамо, я стану світлячком!».

* * *

— Проблема виявилася складнішою, ніж ми уявляли, — сказав Аллен Рею Діасу. Вони стояли біля чорного обеліска з вулканічної породи, спорудженого на місці першого в історії людства вибуху ядерної бомби.

— Тобто вона дуже відрізняється за будовою? — стрепенувся Рей Діас.

— Взагалі не схожа на всі наявні ядерні бомби. Математична модель може виявитися у сотні разів складнішою за попередні. Це гігантський проект.

— Що вам від мене потрібно?

— Козмо у вашій команді, чи не так? Переведіть його до моєї лабораторії.

— Вільям Козмо?

— Так, він.

— Але ж він…

— Астрофізик, фахівець з будови зір.

— Що він має зробити для вас?

— Те, що я намагаюся вам зараз пояснити. У вашій уяві ядерна бомба після запуску реакції вибухає, але насправді процеси, що відбуваються в цей час, більше схожі на горіння. І що потужніша бомба, то довше вона горітиме: наприклад, двадцятимегатонна — формує вогняну кулю, що горить понад двадцять секунд. Надпотужна двохсотмега-тонна бомба, яку ми проектуємо,