Віктор Суворов - Спецназ

ГУСМ дуже велике. Воно постійно збирає колосальну кількість фактів із трьох ключових предметів:

Що Захід знає про нас.

Що Захід знає про нас з того, що він не повинен знати.

Що Захід намагається виявити.

У ГУСМ є довгострокові плани приховування того, що повинне бути прихованим і що повинне привертати увагу в Радянській Армії та індустрії озброєнь. Фахівці ГУСМ постійно фабрикують матеріал так, що противник робить неправильні висновки з надійної інформації, що знаходиться в його розпорядженні.

Влада, дана ГУСМ, може бути оцінена, хоча б, по тому факту, що на початку 1970-х РЕБ (радіоелектронна безпека) осназ була переведена з-під управління КДБ під контроль ГУСМ, хоча до цього часу зберігає назву «осназ».

Дуже тісні зв'язки існують між ГУСМ і ГРУ, і між спецназом і РЕБ-осназ. У мирний час РЕБ-осназ передає по радіо «цілком таємні» інструкції від одних радянських штабів іншим. Під час війни операції спецназу проти штабів, центрів і ліній комунікацій проводяться в тісній співпраці з РЕБ-осназ, яка готова приєднатися до комунікаційних ліній противника і передавати помилкову інформацію. Прикладом такої операції може служити операція на маневрах Уральського військового округу, коли рота спецназу діяла проти вищих штабів. Групи спецназу перерізали лінії комунікацій і «знищували» штаби, а РЕБ-осназ у цей же час підключалися до комунікаційних ліній противника і починали передавати йому інструкції від імені «знищених» штабів.

Навіть у мирний час ГУСМ діє безліччю різних способів. Наприклад, Радянський Союз здобуває величезну вигоду від дій західних пацифістів. У Радянському Союзі був створений фіктивний рух за мир, яке очолив особистий лікар генерального секретаря Комуністичної Партії професор Чазов. Є люди, які кажуть, що цей рух керується через Чазова Радянським урядом. Чазов, який відповідає на додачу до всього, за здоров'я генерального секретаря, є членом Центрального Комітету Комуністичної Партії, тобто, одним з лідерів, які мають у своїх руках реальну владу. Дуже мало хто може маніпулювати ним.

Величезний апарат ГУСМ був залучений за наказом очільника комуністів в одну з рекламних операцій. Генерал Моше Мільштейн особисто прибув до Лондона у квітні 1982 року, щоб бути присутнім на конференції лікарів проти ядерної війни. Було дуже багато питань, які слід було б задати генералу. Який він має стосунок до медицини? Де він служив, у якому полку та дивізії? Де він придбав свою істинно англійську вимову? Чи всі радянські генерали так добре розмовляють англійською? І чи всім радянським генералам дозволено подорожувати до Великобританії для ведення пацифістської пропаганди, чи це привілей тільки для обраних?

Результат цієї операції, спритно виконаної ГУСМ, добре відомий - «пацифіст» Чазов, який ніколи не засуджував убивство дітей в Афганістані або присутність радянських військ у Чехословаччині, і який переслідував противників комунізму в СРСР, отримав Нобелівську премію.

Але, як казав Сталін, «у плані підготовки нових воєн одного пацифізму недостатньо» («Ленінградська правда», 14 липня, 1928). Тому радянські лідери готуються до наступної війни не тільки за допомогою пацифістів, але й за допомогою безлічі інших людей і організацій, які, свідомо чи несвідомо, поширюють інформацію «зроблену в ГУСМ».

Одним з джерел поширення радянської військової дезінформації є мережа агентів ГРУ, і, зокрема, агенти спецназу.

При підготовці стратегічної операції найважливіше завдання ГУСМ - упевнитися, що операція є абсолютно несподіваною для противника, зокрема, що невідомі: місце її проведення та час початку, її сутність, зброя, яка буде застосована військами; кількість військ і масштаби операції. Всі ці елементи повинні бути заплановані так, щоб противник не готувався до опору. Це досягається багатьма роками зусиль з боку ГУСМ шляхом маскування. Але це маскування подвійне: ГУСМ буде, наприклад, приховувати від противника досягнення радянської військової науки та індустрії озброєнь, і, в той же самий час, показувати йому те, що він бажає побачити.

Це дало б матеріал для окремого і широкого дослідження. Тут ми торкаємося тільки спецназу і того, що робить ГУСМ у зв'язку зі спецназом. Фахівці ГУСМ розвинули цілу систему, спрямовану на те, щоб противник був якомога менше обізнаний про існування спецназу і мав украй обмежене уявлення про його силу і природу проведених ним операцій. Деякі зі зроблених ним кроків ми вже бачили. Підсумовуємо:

Кожен можливий член спецназу таємно досліджується на його загальну благонадійність задовго до того, як він призивається в армію.

Кожна людина, що надходить у спецназ або ГРУ, підписує документ про нерозголошення таємниці їхнього існування. Будь-яке порушення цього зобов'язання засуджується як шпигунство - смертним вироком.

Підрозділи спецназу не мають власної уніформи, власних значків або інших відмітних знаків, хоча вони дуже часто використовують форму повітряно-десантних військ та їх відзнаки. Морський спецназ носить форму морської піхоти, хоча й не має нічого спільного з цими військами. Підрозділи спецназу, що діють на мінісубмаринах, зазвичай одягаються у форму підводників. Перебуваючи в державах Східної Європи, спецназ одягає форму військ зв'язку.

Жоден підрозділ спецназу не розташовується окремо. Їх усіх розміщують у військових містечках з повітряно-десантними або повітряно-штурмовими військами. Підрозділи морського спецназу селять у військових містечках морської піхоти. Через те, що вони носять ту ж форму і проходять через ті ж види бойової підготовки, це робить дуже важким завданням розпізнати спецназ. У Східній Європі спецназ розташований у безпосередній близькості з найважливішими штабами, оскільки зручно тримати його поруч з військами зв'язку. Якщо його перекидають у військові містечка інших родів військ, то ці підрозділи спецназу миттєво змінюють форму.

Агентурні одиниці спецназу розташовуються поруч із спеціально добре охоронюваними об'єктами - ракетними базами, штрафними батальйонами та складами ядерних озброєнь.

У різних військових округах і групах військ війська спецназу відомі під різними назвами - як «рейдовики» у Східній Німеччині і як «мисливці» - в Сибірському військовому окрузі. Солдати спецназу, які можуть випадково зустрітися, вважають себе частиною різних організацій. Загальний ярлик «спецназ» використовується тільки серед офіцерів.

У спецназу немає своїх власних училищ або академій. Офіцери навчаються в Київському об'єднаному вищому командному училищі (розвідувальний факультет). Практично неможливо розпізнати спецназівського курсанта серед курсантів інших факультетів. Старші офіцери та офіцери, пов'язані з агентурною мережею, навчаються у Військово-Дипломатичної Академії (Академія ГРУ). Я вже згадував використання спортивних секцій і команд для маскування професійного ядра спецназу.

Є безліч інших способів приховування наявності спецназу в даному регіоні та й взагалі існування спецназу в цілому.

У спецназі кожен має свою кличку. Як і в злочинному світі або в школі, людина не вибирає свою кличку, вона дається йому іншими. Спочатку людина може мати їх декілька, потім деякі з них відпадають, поки не залишається тільки одна, яка найкраще