Ю. Несбе - Поліція

нерівною хисткою ходою. Катрина слідом за Харрі пішла назустріч літній людині.

— У тебе гості! — загорлав той задовго до того, як вони наблизилися.

— Так, справді, — сказав Харрі. — Катрина Братт. А це — Арнольд Фолкестад.

— Я хотів сказати, що гості у тебе в кабінеті, — відповів Фолкестад, зупинився, зробив пару вдихів і простягнув Катрині велику веснянкувату долоню.

— Ми з Арнольдом разом читаємо курс із розслідування вбивств, — сказав Харрі.

— І оскільки він узяв на себе розважальну частину предмета, то, природно, з нас обох він користується більшою популярністю, — пробурмотів Фолкестад. — Мені ж доводиться розповідати їм про реалії: методи, технічні питання, етику і законодавство. Світ несправедливий.

— А з іншого боку, Арнольд трохи розбирається в педагогіці, — пояснив Харрі.

— А цуцикові дістається слава, — хихикнув Фолкестад.

Харрі спохмурнів:

— Цей гість, це ж не…

— Розслабся, це не фрекен Сільє Гравсенг, а всього лише давні колеги. Я їх кавою пригостив.

Харрі прискіпливо подивився на Катрину, розвернувся і швидким кроком попрямував до кабінету. Катрина і Фолкестад дивилися йому вслід.

— Я що, бовкнув щось не те? — здивовано запитав Фолкестад.

— Я розумію, що це можна сприйняти за тактику оточення, — сказала Беата, підносячи до рота чашку кави.

— Ти хочеш сказати, що це не оточення? — парирував Харрі, відкидаючись на стільці, наскільки дозволяли розміри малюсінького кабінету.

Упритул до протилежного боку стола за стосами паперів сиділи Беата Льонн, Бйорн Гольм і Катрина Братт. Стадія вітань була короткою. Швидкі рукостискання, ніяких обіймів. Жодних спроб завести світську бесіду. Харрі Холе нічого такого не запропонував. Він запропонував перейти прямо до справи. І вони, звичайно, знали, що йому відомо, про яку справу піде мова.

Беата зробила ковток, скривилася і відставила од себе пластиковий стаканчик з несхвальним виразом на обличчі.

— Я знаю, що ти вирішив більше не займатися оперативною роботою, — заговорила вона. — І я знаю, що у тебе є на це причини, серйозніші, ніж у будь-кого. Але питання полягає в тому, чи не можеш ти зробити зараз один виняток. Окрім усього іншого, ти наш єдиний фахівець із серійних убивств. Держава інвестувала гроші, щоб дати тобі освіту у ФБР, за що…

— …як ти знаєш, я розрахувався кров’ю, потом і сльозами, — перервав її Харрі. — І не лише власними кров’ю і сльозами.

— Я не забула, що у справі Сніговика Ракель і Олег виявилися на лінії вогню, але…

— Відповідь — ні, — сказав Харрі. — Я обіцяв Ракелі, що ніхто з нас туди не повернеться. Будь-що я вирішив дотриматися своєї обіцянки.

— Як справи в Олега? — запитала Беата.

— Краще, — відповів Харрі, з підозрою дивлячись на неї. — Як тобі відомо, він знаходиться в реабілітаційній клініці у Швейцарії.

— Рада чути. А Ракель отримала ту роботу в Женеві?

— Так.

— Вона мотається туди-сюди?

— Основне правило: чотири дні в Женеві, три тут, удома. Для Олега краще, коли мама увесь час поруч.

— Прекрасно розумію, — сказала Беата. — Значить, обоє вони перебувають поза досяжно можливою лінією вогню. А цього тижня ти тут сам-один. І по буднях можеш займатися, чим захочеш.

Харрі тихо засміявся:

— Люба Беато, можливо, я не занадто ясно висловився. Я хочу саме цього — викладати. Передавати знання.

— З нами Столе Еуне, — вступила в розмову Катрина.

— Пощастило йому, — відповів Харрі. — І вам. Він знає про серійні вбивства стільки ж, скільки й я.

— Упевнений, що він знає не більше за тебе? — запитала Катрина, усміхаючись і піднімаючи вгору брову.

Харрі розсміявся:

— Хороша спроба, Катрино. Гаразд. Він знає більше.

— Господи, — сказала Катрина. — Куди подівся інстинкт конкуренції?

— Ви троє, та ще Столе Еуне — краща команда для цієї справи. У мене зараз наступне заняття, так що…

Катрина повільно похитала головою:

— Що з тобою сталося, Харрі?

— Тільки добре, — відповів Харрі. — Зі мною сталося тільки добре.

— Прийнято і зрозуміло, — сказала Беата, підводячись. — Але я все-таки хочу запитати: чи можемо ми вряди-годи звертатися до тебе за порадами?

Вона помітила, що він збирається відмовитися, і поспішно випалила:

— Не відповідай одразу. Я зателефоную тобі пізніше.

Через кілька хвилин після того, як Харрі помчав до аудиторії, куди вже зайшли студенти, Беата, стоячи в коридорі, подумала: можливо, це правда, що любов жінки може врятувати чоловіка? І в даному випадку вона сумнівалася, що почуття обов'язку іншої жінки здатне знову загнати чоловіка в пекло. Але саме це їй потрібно було зробити. Він здавався таким убивчо-здоровим і щасливим. Беата охоче не турбувала б його. Але вона знала, що вони скоро з'являться знову — примари убитих колег. І Беата подумала: це не останні.

Вона передзвонила Харрі, як тільки повернулася до Котельні.

Ріко Херрем прокинувся і здригнувся.

Блимнувши в темряві, він сфокусував погляд на білому екрані за три ряди від нього, де жирна тітка відсмоктувала у коня. Він відчув, як люте биття пульсу затихає. Для паніки немає приводу, він усе ще знаходиться в «Рибній крамниці», просто він відчув вібрацію, коли глядач, що знову увійшов, всівся позаду нього, і від цієї вібрації прокинувся. Ріко відкрив рота, намагаючись заковтнути трохи кисню з повітря, просоченого потом, тютюновим димом і чимось, що могло бути запахом риби, але не було ним. Ось уже майже сорок років «Рибна крамниця» Муена пропонувала покупцям оригінальну комбінацію з порівняно свіжої риби з прилавка і відносно свіжих порножурналів з-під прилавка. Коли Муен продав магазин і вийшов на пенсію, щоб систематично вбивати себе алкоголем, нові хазяї відкрили в підвалі цілодобовий кінозал, де крутили жорстке порно. А коли відеокасети і DVD забрали у них клієнтів, вони стали розшукувати і показувати фільми, яких у Мережі було не знайти, принаймні без ризику потрапити у поле зору поліції.

Звук був зменшений настільки, що Ріко чув, як люди, що сидять навколо нього, дрочать у темряві. Йому пояснили, що в цьому увесь сенс, що саме тому звук так сильно приглушений. Сам він давно переріс юнацький захват від групового дрочіння і сидів тут не для цього. Не для цього він заявився сюди відразу після звільнення і просидів тут дві доби, уриваючись тільки на необхідні короткі перерви, щоб поїсти, посрати і купити бухла. У нього в кишені залишалися ще чотири пігулки рогіпнола. Потрібно буде розтягти задоволення.

Звичайно, він не міг провести залишок життя у «Рибній крамниці». Але він переконав маму позичити йому десять тисяч крон, і доки тайське посольство оформляє йому візу на тривалий термін, «Рибна крамниця» дарує йому темряву й анонімність, завдяки яким його неможливо знайти.

Ріко