Олег Костянтинович Романчук - Право на істину, Олег Костянтинович Романчук

Жак виготовив цей “ключ” таким, щоб скористатись ним міг будь-хто, не проникаючи на рівень якогось тракту чи регістру електронної пам’яті, що може викликати сигнал тривоги патруля системи контролю на несанкціонований вхід у пам’ять.

Як же перевірити правильність цієї гіпотези? Як спробувати увімкнути пастку, поставлену Жа-ком?..

Я з неприхованою ненавистю дивлюся на екран дисплея “відеотекса”, на якому виникають усе нові й нові епізоди війни в космосі з якогось старого фантастичного фільму. Досі, обдумуючи шляхи свого порятунку, я не звертав уваги на те, що діється на екрані. Однак тепер, коли безпосередня реалізація акції наштовхнулась на непереборну перешкоду — відсутність пульта з клавіатурою вводу зовнішньої інформації, я чи не вперше запанікував. В тому, що “відеотекс” підключений до Міжнародної інформативно-довідкової служби, не кажучи вже про безпосередній контакт з банком даних суперкомп’ютера “Ай-бі-кей”, не викликало ніякого сумніву — про це свідчили знята клавіатура, а також програма “Новини планети”, яка підтримувала мій контакт із зовнішнім світом.

І раптом почуття ненависті змінюється злорадством. Я прикипаю до екрана на ЯКОМу між галактичний розвідник, користуючись пристроєм, чимось схожим на “уокі-токі”, Посилає імпульси для входження в контакт з агресивною кібернетичною системою, що панує на далекій планеті.

Як я раніше не згадав про це?! Адже всі “відео-текси” корпорації “Вестерн елекїрік”, фірменний знак якої добре видно на верхній панелі дисплея, можуть працювати в режимі дистанційного керу-вання. А це означає, що кодові слова, заховані в “чорній комірці” мого “уокі-токі”, вилетять у навколишній простір, тільки-но буде набрана шифрова комбінація “9457” на мікропульті переговорного пристрою, — єдине, чого можна вимагати від “уокі-токі” після вчиненого над його пам’яттю насильства.

Ну що ж, почнемо акцію. Спробуємо випустити лева на волю. Пастка Жака має закритись…

Я дуже акуратно натискаю одну за одною міні-клавіші, які біленькими головками виступають на темно-зеленому корпусі “уокі-токі”. Мене не покидає передчуття близької перемоги

Натиснуто четверту клавішу… Секундна пауза — і зображення зникає з екрана дисплея Натомість червона пляма у вигляді круга діаметром близько десяти сантиметрів починає мигати в центрі чорного квадрата. Знадвору доноситься бридке завивання сирени.

Спрацювало! Я полегшено зітхаю. Схоже на те що місія моя буде успішно закінчена. Правда ще невідомо, як поведуться зі мною господарі гасієнди. Думаю, побояться вчинити насильство над інспектором такої солідної організації, як МАБР. Очевидно, в пам’яті суперкомп’ютера “Ай-бі-кей” стерто величезний інформаційний масив. Такого роду неполадки, точніше катастрофа, буде негайно зафіксована Міжнародною інформаційною мережею. Вона вже зафіксована, як і код, що став причиною катастрофи. Катастрофи для “похоронного бюро”. Що таке “Пуп землі Бхагавадгіта”, добре знають в Оперативному центрі МАБРу, як знають і те, хто і де міг їх використати. Координати мого місцеперебування вже відомі Томасу Фіцуотеру і Хільмару Данієльссону. Навіть якщо зі мною щось і станеться, дозвіл на проведення інспекції на острові Пасхи, на “гасієнді Дорнбергера” у компанії “Ай-бі-кей” змішаними підрозділами експертів МАБРу, ООН, МАГАТЕ і Чілі буде отримано негайно.

Я приготувався до зустрічі з доктором Найдером…

* * *

— Ніхто не знає давньої назви цього острова, — почав я. — Самі остров’яни називають його Рапануї, але дослідники вважають, що це не перша його назва. В стародавніх легендах він зветься Пітооте Xенуа, або Пуп землі, однак це скоріше його поетична, а не справжня назва, бо згодом жителі острова назвали його також Оком, що бачить небо, і Порогом неба.

ТУР ХЕЙЄРДАЛ. АКУ-АКУ.

Через якихось двадцять хвилин я буду на Порозі неба, нога моя ступить на Пуп землі — легендарний острів, своєрідний музей під відкритим небом, одне з найдавніших пристанищ земної цивілізації. Який парадокс долі! Місце, де зародилось одне з перших вогнищ людської спільності, неповторний оазис дивовижної культури мало не став першим згарищем життя на планеті…

Невже вірус війни так міцно укорінився в окремих представників людського роду? Невже гіпертрофований потяг до влади будь-якою ціною, рецидиви суперменства — незнищенний атрибут поведінки людей? Ці питання не дають мені спокою, хоча відповідь я для себе вже давно знайшов: потяг до війни як засобу вирішення політичних та економічних проблем — це справді тяжкий недуг, небезпечний атавістичний залишок попередніх епох, що дожив до двадцять першого віку. Хворобу цю людство вже почало лікувати, і не безуспішно. Але, як видно, без радикального хірургічного втручання в окремих випадках, очевидно, не обійтись. Ось і зараз летить зі мною на острів Пасхи група міжнародних експертів, щоб довести лікування до успішного кінця. Однак нам треба визнати і свої слабкі місця. Нам — це МАБРу. Надто довго не вдавалося зробити точний аналіз діяльності “Ай-бі-кей”, і лише оперативне втручання, екстрені заходи дозволили локалізувати і взяти під надійний контроль розвиток подій.

Я дивлюся крізь ілюмінатор на безмежну синю гладінь Тихого океану, що купається в променях ранкового сонця. В голові продовжують крутитися згадки про недавні події, що передували цьому польотові…

Як я і передбачав, диверсія, вчинена мною проти суперкомп’ютера з допомогою пастки, що її поставив Жак Дюїно, не пройшла непоміченою у Відділі контролю МАБРу. Зафіксовані техніками три ключові слова тут же переслали на дисплеї і монітори Оперативного центру і в Службу розслідувань. Через лічені хвилини групи командосів з Панамериканського відділення МАБРу вже вилітали на острів Пасхи, в Сантьяго і на “гасієнду Дорнбергера”.

В дирекції “Ай-бі-кей” ще не встигли прийти до тями й розібратися в причині виходу з ладу наднадійного суперкомп’ютера, що вмент зв’язало руки космічним авантюристам. їм просто забракло фантазії додуматись, що це справа моїх рук. Доктора Найдера витягли просто з постелі…

Попереднє розслідування показало, що злочинні елементи, які окопались на гасієнді під вивіскою “Ай-бі-кей”, планували спершу вивести на геостаціонарну орбіту під виглядом “космічного катафалка” ядерну зброю, підняту з дна Атлантичного океану. Другим кроком мала бути доставка на Місяць, у район бази НАСА “Армстронг”, бойового лазера, замаскованого в десятитонній статуї з острова Пасхи як першого пам’ятника людській цивілізації в космосі, на природному космічному об’єкті. Виявилось, що спеціалістам гасієнди вдалося практично завершити роботу по програмі “Прометей”, яку наприкінці минулого століття розпочали американці в рамках програми Ес-Ді-Ай. Для успішної реалізації цього проекту компанії ще бракувало одного суперкомп’ютера і деяких елементів програмного забезпечення…