Джессі Келлерман - Чтиво

Він кинув на коліна Пфефферкорна пластиковий конверт. Пфефферкорн відкрив його і витяг фото. Воно було розмитим і розбитим на пікселі. Очевидно, кадр із відео. Такі роблять, щоб підтвердити, що людина і досі жива. На ньому була газета з учорашньою датою. Тримала газету Карлотта де Валле. Вона була брудною. Макіяж розмазався. Ліва скроня вкрита темною кіркою. Обличчя було скам’яніле. І вона мала на це повне право, бо до її голови було приставлено пістолета.

езпечним місцем виявився чотириповерховий дерев’яний будинок на приватному озері. Пфефферкорн вибрався з гідроплана і вдихнув повні легені хвойного повітря.

— Ідіть уперед,— сказав Синя Борода.— Я буду за хвилинку.

Пфефферкорн пройшов дощатим настилом до будинку. Двері відчинилися.

— Вітаннячка,— сказав Канола.— Радий, що у вас вийшло.

Він провів Пфефферкорна в елегантну кімнату з ведмежими шкірами замість килимів і розкішними меблями. Над кам’яним комином, у якому можна було б і цілого яка засмажити, висіла голова оленя. Був у кімнаті і величний стоячий годинник, і довгий стіл для конференцій, відполірований до дзеркального блиску. Якби не дошка з мапою Злабій та прикріплений до стелі екран для проектора, це було б ідеальним місцем для офіційної вечері, та ще й із засмаженим яком у меню.

— Відпочиньте,— сказав Канола.— Скоро прийде головний і введе вас у курс справи. Зголодніли?

Пфефферкорн кивнув.

— Присядьте.

Пфефферкорн роздивився дрібнички на полиці над комином. З холу лунали приглушені голоси. Він намагався розібрати слова, але нічого не почув.

Канола повернувся із сандвічами і водою з льодом.

— Обід подано,— сказав він.

Пфефферкорн відкусив шматочок житнього хліба з яйцем.

— Вибачте за незручності,— сказав Канола.— Ви розумієте.

Пфефферкорн кивнув, жуючи. Він не розумів, але починав розуміти, що краще вдавати, ніби розуміє.

Канола посміхнувся.

— Мушу зізнатися, що у вас був дуже переляканий вигляд, коли ми почепили на вас наручники.

З коридора гукнули:

— Хтось згадував про обід? — Увійшов Сокдолейгер і вхопив сандвіч.— Ви не проти? — Він запхав до рота половину сандвіча, розвернув стілець, сів на нього верхи і, розсипаючи крихти, посміхнувся Пфефферкорну.— Що новенького?

— Усе,— відповів Пфефферкорн.

«Детективи» гмикнули.

Пфефферкорн доїв сандвіч і підійшов до мапи. Дві Злабії разом утворювали щось схоже на невдалий коренеплід. Той факт, що обидві розмістилися на одному аркуші паперу, та ще й можна було позначити всі їхні вулиці, говорив про те, якими ж маленькими були ці країни,— не більші за райони великого міста. Чому жорстокість завжди палає гарячіше в маленьких, нікому не відомих місцях? Середину мапи прорізала розділова лінія — бульвар Г’єзнуій. Закінчувався він у верхній частині аркуша на площі, що з одного боку позначалася як «Площа закінчення параду на честь ушанування і світлої пам’яті величності та жертв мучеників славетної революції злабійського народу двадцять шостого травня», а з іншого боку — як «Площа Адама Сміта». Внизу мапи увагу привертало порожнє місце, позначене як «Джиклішхська ядерна зона».

— Це буде на іспиті.

Пфефферкорн обернувся. Говорив молодий чоловік з каштановим волоссям, акуратно зачесаним на проділ справа. На ньому був класичний костюм і краватка нейтрального кольору зі шпилькою у вигляді американського прапора.

— Під час цієї операції,— сказав він,— можете називати мене як схочете, батьку.

 и завантажили відео з домашньої системи спостереження де Валле,— сказав Пол.

Пфефферкорн дивився на екран комп’ютера. Перед ним була бальна кімната. Карлотта і Хесус Марія де Ланчбокс танцювали танго. Звуку не було. Через це здавалося, що в обох стався добре скоординований напад. За хвилину вони відсахнулися одне від одного з ідентичним виразом жаху на обличчі. В кадр увірвалося шестеро чоловіків у масках. Троє схопили Карлотту. Пфефферкорн з гордістю побачив, що вона опирається, як чемпіон. Вона могла б бути актрисою в німому фільмі під назвою «Героїня хоробро відбивається». Її потягли за кадр. Тим часом решта троє зайнялися Хесусом Марія. Двоє його схопили, третій витяг ножа для м’яса.

Пол натиснув на паузу.

— Гадаю, ви знаєте, що сталося далі,— сказав він.

Пфефферкорна бив озноб.

— Де вона? — запитав він.

Замість відповіді Пол закрив файл і клікнув на інший. На моніторі комп’ютера відкрилося нове вікно. Із цього відео