Люба Ковальчук - Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук

Тіло, яке в полум'ї пристрасті гаряче обіймала,
Яке дихало коханням, життєвим теплом,
На відстані трепетно душею відчувала,
Захищала відчайдушно жіночим тендітним крилом.

Тіло, яке так палко і щиро кохала,
Поцілунками солодкими вкривала, читаючи в очах
Вогняне бажання, чоловічу вірність.. Тоді не знала..
Що плакатиму від болі втрати по темних ночах..

В землі сирій, бездушно заховане, відтоді і назавжди,
Те саме тіло, яке було цілим всесвітом нещодавно,
Серце на отруйний меч жорстоко нанизавши,
Залишили повільно від отрути помирати.

На чорній могилі між нами - сотні сантиметрів холоду
Коричневої глини та чорної мокрої землі.
Схиляю до холодних ніг твоїх втомлену від болю голову,
Ніби тіло поруч.. Та мовчить.. Тягнуся до твоєї живої душі.

Не знаю, яку то відстань треба подолати
Чи сотні тисяч кілометрів, метри два чи три,
В якому місці відшматований шмат серця відшукати?
Шепочу: «Де ти?! В якому місці тебе віднайти?»

22.03.2023