Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

- …править світом. Не завжди ця істина працює…Їй немає, на кого спертися.

- Поки що. Згодом знайдуться й такі. Інтриг навчають у Мозгулі не згірш, ніж будь-де.

- Чого ти хочеш від мене, Іргіс? – запитую м’яко. – Я не порадник Седріку.

- Їй не дозволять сісти на трон, Міргане. Багато тих, хто готові діяти, і ще більше тих, хто підтримає бездіяльністю…

- І?..

- Країні потрібен король. На роль королеви зараз найбільші шанси є в мене, як у спадкоємиці одного з найсильніших родів. І поки великі гравці ще не визначились з кандидатурою, я пропоную тобі стати цим королем.

- Справді?!.. ти можеш робити такі пропозиції?

- Послухай, зараз слушний час. На твоєму боці більша частина війська. Якщо вчасно заявити про себе – вони погодяться. Зараз гризуться між собою, а так… Ти ніколи не займався інтригами – кожен вважатиме, що матиме шанс впливати на тебе.

- А для чого це тобі, Іргіс? – питаю вкрадливо. – Чому ти граєш зараз не з усіма?

- А чому я не можу отримати те, що хочу?! – скидає очі. – Якщо, крім клятої корони, я можу отримати чоловіка, якого так давно бажаю, про якого забороняла собі мріяти…

Сам не усвідомлюю, як роблю крок назустріч, накриваю її губи своїми… Іргіс одразу відповідає, подаючись вперед, тонкі пальці з гострими нігтями зариваються в моє волосся… і припиняє поцілунок вона, впираючись долонями мені в груди і вимогливо дивиться прямо в очі.

- Так чи ні, Мірган? Так чи ні?!

- Щодо тебе – однозначно так. А щодо корони – мені потрібно більше, ніж твої слова.

- Але ти згоден? Якщо поговориш з відповідними людьми і тебе влаштують їх гарантії, ти згоден?

- Я спочатку послухаю, Іргіс. Ти – цінний приз, за який можна віддати багато чого. Але моя голова дорога мені, і пхати її у петлю задля чиїхось ігор я не збираюсь.

- Ти не віриш мені. В мої почуття, так?.. – губи Іргіс кривить посмішка.

- Я хочу тебе, але не потрібно вважати мене бовдуром.

- Що ж, це робить тобі честь. Але я зроблю все, щоб заслужити твою довіру.