Яра Крихта - Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти казала, що теж не безгрішна… Що сталося? – Аларіон провів пальцями по її плечу, відчуваючи, як під його дотиком напружується дівоче тіло.
Лежали разом в ліжку, загорнуті в тепло одне одного, хоча час уже підганяв повертатися – Лолу треба було забрати у Врунґільди. Але Віолетта не поспішала віддалятися, і він теж.
– Мій рубець… – Віолетта зітхнула, ще міцніше обійняла його і сховалася носиком у його шиї. – Я втратила дитину. І погодилася стерти цей спогад – це мій найбільший гріх.
Аларіон завмер.
– Коли ти був зі мною в госпіталі, ти питав про ту порожню табличку віділленя на другому поверсі… Там стирають спогади жертвам війни. І мої колеги… вони погодилися допомогти мені пережити горе.
Вона повела його руку вниз до тонкого майже непомітного шраму на животі.
– Тепер у мене залишився тільки цей рубець. А дитини я… я не пам’ятаю.
Аларіон не міг уявити, що пережила вона. Що довело її до цього рішення.
– Мені шкода, – прошепотів він, обіймаючи.
– Коли я приймала це рішення, то гадала, що стане простіше… але, мабуть, стало ще гірше. І я картаю себе тепер.
Мабуть, тому її так тягнуло до Лоли також… Віолетта дійсно швидко привязалася до дитини.
Коли нарешті одяглися й зібралися, Аларіон обійняв її, дозволяючи перенести їх назад – із її дому в його тісну знайому квартирку.
– Це все багато означає для мене, – прошепотіла дівчина.
– Для мене теж.
Опинившись у його кімнаті, вони вже були готові разом піти за Лолою, аж раптом… За дверима пролунав чужий шурхіт. Аларіон завмер, а потім відчув – гострий потік магії – чужий, загрозливий. На нього збиралися напасти. Холодний страх пробіг по спині. Вони таки знайшли його. Але як? Він був обачний, приховував сліди, перевіряв усе – жодних натяків на небезпеку. А тепер…
– Тікай звідси, – різко сказав, відпускаючи її руки.
– Що? Ні! Я заберу тебе, чекай!
– Ні, вони не мають знати про тебе. Просто забери Лолу з крамниці Врунґільди…
Віолетта розгубилася, її очі метнулися до дверей, але вона розуміла – дитина була важливіша. Якщо вона встигне, якщо забере Лолу – тоді ніхто інший її не забере.
Її губи здригнулися, коли вона дивилася на нього востаннє, перед тим як зникнути. Аларіон вірив їй. Вона подбає про Лолу.
А потім двері вибили.
Вибухнуло дерево, засипавши кімнату трісками, і в ту ж мить він метнув уперед заклинання. Потужний темний імпульс рознісся кімнатою, оглушивши магів, що вдиралися до нього.
Аларіон не став чекати. Він зник зі свого дому, перш ніж його встигли схопити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта», після закриття браузера.
