Ванда Трезор - Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор

Ненависний, а колись такий коханий голос, мене наче під дих ударив. Рест вальяжною ходою підійшов до нашого святкового столу і широко посміхнувся, одразу ж привернувши увагу всіх присутніх. Коли треба було, він був неперевершено привабливий і приємний у спілкуванні, душа компанії. Одягнений у білу футболку, чорні джинси та з рюкзаком на плечі був схожим на фотомодель з елітного журналу. 

- Вітаю, шановне товариство, - схилив він голову. - Дозвольте представитися, Орест Капраненко, наречений і майбутній чоловік цієї милої панянки, - він вказав на мене, заціпенілу від несподіванки.

Максим, котрий сидів поруч, стиснув мою руку під столом, наче заспокоюючи, нагадуючи, що він поруч, щоб я не боялася. А я й не боялася. Я була просто в шоці! 

Наречений? Це з якого дива? Чи ж забув, які він мені казав слова про те, що одружується з Мар’яною, дочкою шефа? Чому приперся сьогодні, в такий чудовий вечір і знову псує мені все? І життя, і настрій, і нові стосунки, які вже почали захоплювати мене в своїй тенета… І мені це віднедавна дуже подобалося.

- Наречений? - щиро здивувався Євген. - Але ж, ми тут теж наче, гм, певною мірою наречені. Ви, може, запізнилися з приїздом? Відбір наречених, організований Мартою, почався зранку! Ми вже й два випробування пройшли. А увечері, бачите, вирішили трохи ближче познайомитися і відпочити. У нас вечірка знайомств, - Євген вказав на стіл, освітлений навислими над ним на гілках яблунь лампочками.

- Ні, ви трохи помиляєтеся, - похитав головою Рест. - Я справжній наречений. Офіційний. Ми завтра з Мартою одружуємося. Із самого ранку їдемо до рагсу. Адже вона вагітна від мене! І ми чекаємо дитину. Правда, кохана? - він ступив до мене ближче і взяв за руку, притиснув мої пальці до губ, цілуючи, а сам незмигно гіпнотизував мене поглядом.

Полум'яні Рестові губи відгукнулися в мені цілим сплеском емоцій: в голові звертілися спогади про спільні гарячі ночі, його руки, якими він пестив мене, його очі, повні шаленого, навіть тваринного бажання, але й примішувалися в цей колючий смерч згадки про жорстокі вказівки про аборт, і про зраду, яку він приховував (але ж він ніколи нічого і не обіцяв мені, чи це є зрадою?), і про багату суперницю…

Ох, це нестерпно, коли одна твоя рука знаходиться в долоні чоловіка, якого ти кохала цілий рік, від якого ти вагітна, з яким хотіла поєднати, можливо, своє життя, але який зрадив, кинув, знехтував, а другу долоню стискає другий чоловік, який захищав, оберігав (і оберігає!), допомагав, цілував ніжно, зізнавався палко в коханні і одразу ж покликав заміж, любив і мою дитину, і мене, як одне ціле, бо нас неможливо розділити, можна любити лише разом...

- Ти забув, Ресте, ми розійшлися, - висмикнула я руку з його долоні, аби перервати цю шалену хвилю емоцій. - І я незабаром виходжу заміж не за тебе, а за іншого. Та й у тебе наче намічалося весілля?

- Марто, не кажи дурниць! - розсміявся він, наче й не було нічого такого. - Яке весілля? Просто був певний період, коли я мав залагодити деякі питання. А ти не так все зрозуміла! - він схопив табуретку, котра стояла недалеко від столу, і підніс її ближче, сів біля мене з іншого боку. - Але я перервав тост, я бачу! - вигукнув весело. - Давайте все-таки вип'ємо за знайомство і з усім розберемося!

- Так, давайте за знайомство, - підхопив слова Реста Сергій, якого зовсім не цікавили, очевидно, мої негаразди і проблеми, бо він зараз був повністю зачарований Олею, тому й не відчував тієї страшної напруги, котра нависла за столом.

Всім довелося взяти свої келихи і випити трохи вина. Я не пила, смакувала компот із келиха, та й Оля, я бачила, тільки пригубила. Зате Євген випив із задоволенням і почав випитувати Реста, хто він і звідки, чому вони, учасники відбору, не знали про офіційного мого нареченого, і чи це справді так. Обстановка трохи розрядилась, але цього було недостатньо, щоб повністю зняти напругу. Все одно, наче невимушено смакуючи страви і п'ючи вино, мої гості періодично зацікавлено та насторожено зиркали на Реста поруч зі мною.

Я ж, жуючи шматочок пирога, розмірковувала, чи варто виясняти стосунки з Рестом за столом, чи все-таки краще зробити це наодинці. Міцно стискала пальці Макса, які не випустила ні на мить, наче просячи його про допомогу, немовбито схопилася за рятівне коло…

Але тут, в цій ситуації, яка склалася, Макс не міг мені допомогти, я повинна була все вирішити сама. Точніше, я вже вирішила, але донести своє рішення і свою думку Рестові, я знала, буде дуже важко.

Цей чоловік не терпів відмови чи суперечок. Завжди він знав краще, що робити в тій чи іншій ситуації, завжди він був перший в усьому. 

Але ж чому він приїхав? І так відверто обманює про наше одруження! Щось сталося? Невже Мар'яна, дочка боса, порвала з ним? Але ж вона вагітна від нього. Не думаю, що якщо це справді так, вона та її таточко випустили б Реста зі своїх рук. Слід було терміново поговорити з колишнім. Так, з колишнім, якого я ні за які гроші світу не хотіла б знову бачити біля себе…

Адже поряд біля мене з'явилася людина, яку я справді покохала!

- Тільки скажи, і я викину його геть з подвір'я, - прошепотів Максим, схилившись до мого вуха. Його рука знову стиснула мої пальці.

- Ні, - хитнула я непомітно головою, - я мушу поговорити з ним і прояснити все раз і назавжди…

Після моїх слів Максова рука зненацька випустила мою, і я відчула себе самотньою і покинутою. Чоловік із незворушним і кам'яним обличчям піднявся із-за столу і кудись пішов.