Ванда Трезор - Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор

Бачу, дівчина вже сама пройнялася детективним духом.

Ми закопали банку під деревом у саду біля Джмелика, причому Оля стояла насторожі, дивлячись, щоб ніхто не помітив нашої таємної операції. Я навіть зверху дерном приклала знову, як було, і водичкою полила. Наче було непомітно.

Коли прикраси було сховано, мені трошки полегшало на душі. Сподіваюся, до завтра грабіжник не з'явиться і ми спокійно зможемо віддати колти поліції.

Під вечір першим з'явився до хати Серж Чупакабра. З вудочкою під пахвою, банкою сметани і пакетом вишень у рюкзаку та кількома рибинами, які урочисто ніс перед собою в трьохлітровій банці, наполовину повній води.

Побачивши Олю, мало ту банку на впустив, аж рота роззявив від здивування.

- Ольго, це ви, чи це янгол спустився з небес і осліплює мене неземною красою? - почав він сипати компліментами. - Маєте неперевершено чудовий вигляд!

А дівчина добре стежила за його реакцією. Всі ми, жінки, завжди помічаємо і навіть відчуваємо, чи подобаємося чоловікові. Серж явно запав на Олю. Вона зраділа і реакції чоловіка, і компліментам, почервоніла, кинулася допомагати нести рибу.

- У нас же буде вечірка, - нагадала вона, - то я трохи причепурилася. 

- Ох, яке слово! “Причепурилася”! Ну гарно ж як! А я, чесно скажу, так рідко вживаю неймовірно гарні й мелодійні слова. Все шаблони й шаблони! - знову розімлів Сергій. - Ви навчите мене гарних слів?

- Охоче, - сяйнула посмішкою Оля. - От, ви знаєте таке слово “віздігорний”?..

Оля з Сергієм фліртували і вичавлювати камінчики з вишень, я місила тісто на пиріг і раділа за Олю. А в думках все одно періодично спливала думка, сумніви щодо того, чи правильно ми вчинили, сховавши колти і не звернувшись одразу до поліції?

Вже коли сонце майже торкалося горизонту, а пиріг з вишнями я щойно поставила в піч (у бабусі в кухні була й справжня піч!), повернулися і Максим з Євгеном. Теж зі своїми трофеями. Сергій, виявляється, був серед них найпершим у вилові риби, бо також був затятим рибалкою, вмів все, що з цим пов'язане, робити майже професійно. А от його товаришам довелося трохи помучитися з купленими в магазині вудочками, снастями і наживкою. Проте кожен зловив, хоч і маленьку, але рибку.

Найбільше сьогодні пощастило, звичайно, Джмелику. Я кинула почищені частини риби в уху, а маленькі рибинки і залишки від великої риби дісталися собаці.

Принесли чоловіки й кілька пляшок вина і ще деякі продукти з магазину.

Отже, увечері в нас було чимало смачних страв на столі, біля криниці у великій мисці з водою у каструлі холов компот, пиріг пахнів на весь сад!

Сергій увімкнув якусь музику, бо мав із собою і переносну колонку, а Макс через подовжувачі провів у сад кілька лампочок:, вони осявали і стіл, і гостей, які тут зібралися. Було затишно і по-родинному.

Ця вечірка нагадувала мені приїзд на дачу, коли всі увечері збираються надворі за столом і відпочивають, радіють життю і ведуть розмови ні про що.

Поруч сидів Максим, і я гостро відчувала на собі його закоханий погляд. Раділа його присутності, мліла від дотиків, бо він під скатертиною взяв мене за руку і ніжно погладжував. А я й не опиралася. Хоч сьогодні робитиму так, як хочеться мені…

- Так, так, так! - почулося раптом від хвіртки. У двір увійшов чоловік. - Як ви гарно відпочиваєте! Чи можна до вас приєднатися?

_________________

*Музей придумано авторкою.