Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

      Архітектура містечок і сіл була неповторною. Будівлі, збудовані з темного каменю та дерева, часто виглядали так, ніби вони виростали прямо з землі, мов природні утворення. Дахи будинків були вкриті яскраво-зеленим мохом, а вулички виблискували від каміння, що сяяло під сонячними променями. Місцеві жителі жили у гармонії з природою, що надавало їм сили та мудрості.

       Першою зупинкою на її шляху стало велике місто Арканія, відоме своїми храмами та древніми руїнами, які зберігали таємниці магії. Арканія була справжньою перлиною південних земель, з вузькими вуличками, викладеними каменем, і величними будівлями, що підносилися над містом, мов мовчазні вартові. Високі вежі храмів сяяли на сонці, відображаючи багатство і розкіш цього місця.

     Семптембра увійшла в місто під виглядом мандрівної цілительки. Її розкішні мантії перетворилися на простий одяг, щоб не привертати зайвої уваги. Її шлях до Арканії був непростим, але вона знала, що це місце стане ключовою точкою для виконання її місії. Вона пройшла через густі ліси та гори, зупиняючись у маленьких селах, де лікувала хворих і вивчала місцеві рослини для своїх зіль.

       Прибувши до Арканії, Семптембра швидко встановила контакт з місцевими жителями. Вона знайшла притулок у невеликому будинку на краю міста, де почала пропонувати свої послуги як цілителька. Її репутація швидко поширилася завдяки її дивовижним здібностям і безкорисливій допомозі. Місцеві жителі приходили до неї з усіма своїми проблемами, і Семптембра зцілювала їх з легкістю, використовуючи свої магічні знання.

     Одного дня, коли вона зцілювала чергового хворого, до неї підійшов місцевий торговець, який часто відвідував графський дім.

— Лікувальниця, ваша слава випередила вас, — сказав він, його голос був сповнений поваги. — Донька графа тяжко хвора. Він чув про ваші здібності і просить вашої допомоги.

     Семптембра кивнула, усвідомлюючи, що це може стати її шансом проникнути в коло місцевої еліти. Вона взяла свої інструменти і вирушила до графського дому.

     Графський дім був величною будівлею, оточеною садами і статуями. Всередині панувала атмосфера багатства і розкоші, але також і відчуття тривоги. Граф зустрів Семптембру в головній залі, його обличчя було змучене і стурбоване.

— Лікувальниця, якщо ви зможете врятувати мою доньку, я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вам, — сказав він, його голос тремтів від емоцій.

Семптембра посміхнулася і кивнула, обіцяючи зробити все можливе. Вона провела багато годин біля ліжка хворої дівчини, використовуючи свої магічні здібності для зцілення. Її знання трав і зіль дозволили їй створити лікувальні зілля, які повільно, але впевнено відновлювали здоров'я дівчини.

     Вражений граф став її першим союзником у місті, відкривши їй доступ до місцевої еліти. Він розповів про неї своїм друзям і знайомим, і незабаром до Семптембри почали приходити інші представники аристократії.

      У графському домі Семптембра провела декілька днів, відновлюючи здоров'я хворої дівчини. Вона використовувала свої знання не лише для зцілення, але й для збору інформації. Кожного вечора, сидячи за розкішним столом разом з графом та його родиною, Семптембра вела бесіди, дізнаючись про політичну ситуацію в місті, його історію та таємниці.

— Ви маєте дивовижні здібності, — сказав граф, одного разу дивлячись на неї з повагою. — Якби не ви, я б втратив свою єдину доньку.

— Моя мета — допомагати людям, — відповіла Семптембра, її голос був тихим і щирим. — Але є речі, які я маю зробити, щоб забезпечити мир і процвітання нашим землям.

Граф задумався, і Семптембра відчула, що він готовий до більш серйозної розмови.

— У нашому місті є багато таємниць, — почав він, поглядаючи навколо, щоб переконатися, що їх ніхто не чує. — Древні руїни зберігають силу, яка може бути використана як для добра, так і для зла. Вам слід бути обережною.

    Не знаю про що йшла мова, але ця розмова тривала всю ніч, Семптембра уважно слухала, запам'ятовуючи кожне слово. Вона знала, що ці знання будуть корисними для її місії.

      Вирушивши далі, вона часто надсилала мені листи, де описувала все, що бачила і переживала. Її подорожі охоплювали численні міста, де старовинні будівлі перепліталися з пишною рослинністю, а на вулицях панувала метушня та бурхливе життя. Кожне відвідане місто було для неї джерелом нових знань і досвіду, які вона ретельно записувала у своїх листах, що надсилала мені для зміцнення нашої імперії.

       Семптембра, зі своїм вічним прагненням до знань, поглибилася у світ наукових експериментів. Вона прагнула розкрити таємниці природи, вивчаючи як фізичні закони, так і магічні явища. Її робота мала в собі подвійний характер: з одного боку, вона досліджувала лікувальні властивості рослин і зілля, з іншого — проводила таємні експерименти, що торкалися меж людського тіла і душі. Під час одного з таких експериментів вона зустріла молоду дівчину, яка стала їй близькою по духу людиною. 

      Ця подруга, яка згодом отримала ім'я Міріель, була незвичайною особистістю: обізнаною з таємницями місцевих рослин, і з нею Семптембра почала проводити досліди, які виводили їхні наукові знання на новий рівень. Вони проводили години, вивчаючи реакції організму на різні субстанції, в пошуках того, що могло б зміцнити воїнів імперії. Вона поділилась з нею самою цінною таємницею — хто вона. Хоча я її попереджав до цього може це призвести...

— Ти розумієш, що ці дослідження можуть змінити все, — казала Семптембра, сидячи біля вогню разом з Міріель. — Ми можемо створити воїнів, які будуть незламними.

Міріель кивнула, але в її очах світилася тривога.

— Семптембро, а якщо ці знання потраплять не в ті руки? Що буде тоді? І хто цей твій "Всеволодар"? Ти впевнена що йому можна довірити таку силу?

Семптембра глибоко вдихнула, дивлячись у вогонь.

— Ми мусимо вірити, що робимо це заради блага імперії, — відповіла вона. — Я знаю, що це важко, але у нас немає іншого вибору.