Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

Похід Семптембри: Цілителька, що несе смерть

 

      Імперія Едемор, яка під моїм правлінням розширювала свої кордони, переживала часи великих змін і викликів. Зовні наша міць зростала, ми завойовували нові землі, підкорювали народи, але всередині імперії назрівали проблеми. Боротьба за владу, інтриги та підступність ставали невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. Внутрішні конфлікти та напруженість між різними фракціями загрожували стабільності та єдності. Лютер, мій радник, намагався підтримувати порядок і злагоду, але навіть він розумів, що для зміцнення імперії потрібні були радикальні заходи.

      На цьому фоні ми планували нові завоювання, і мої погляди звернулися до південних земель. Ця місія вимагала не лише військової сили, але й хитрості, знань і майстерності у магії та лікуванні. Семптембра, відома своєю добротою і талантом до зцілення, мала стати ключовою фігурою в цій місії. Її місце в імперії було непохитним, але я бачив у ній більше ніж просто цілительку. Її здібності могли бути використані для досягнення наших амбіцій.

      В одному з темних коридорів замку Едемор, освітлених лише тьмяним світлом факелів, відбулася доленосна розмова. Лютер, мій радник і наставник Семптембри, стояв переді мною, сповнений тривоги й розпачу.

— Вона не завойовник, — наполягав він, його голос був твердим, але в очах видно було внутрішню боротьбу. — Її місце тут, серед наших вчених. Вона принесе більше користі імперії своєю мудрістю і знаннями.

      Я, однак, був непохитний. Місія на півдні вимагала саме таких талантів, які мала Семптембра. Її здатність зцілювати та водночас володіти темною магією робила її ідеальним кандидатом для цієї делікатної місії.

— Її знання потрібні нам на полі бою, — відповів я твердо. — Вона зможе зцілювати наших воїнів, водночас збираючи цінну інформацію про ворогів. Вона стане нашим таємним інструментом на півдні.

      Лютер не відступав, і я бачив у його очах внутрішній конфлікт. Він завжди вважав Семптембру своєю протеже, бачив у ній більше ніж просто інструмент для досягнення моїх амбіцій.

— Альфір, ти не бачиш всієї картини, — сказав Лютер, його голос був сповнений розпачем і тривогою. — Вона надто чиста, щоб ставати частиною цієї жорстокої гри. Вона може втратити себе, якщо піде цим шляхом.

     Мій внутрішній конфлікт теж був сильним. Я бачив у Лютері не лише радника й мудреця, чия думка мала вагу, а й щось потаємне, я вже не міг йому повністю довіряти. Проте, я також знав, що мій шлях до влади вимагає жертв і жорстоких рішень і навіть Лютер не міг встати на моєму шляху.

— Ти завжди вбачав у ній свою доньку, Лютере, — відповів я м'яко, але рішуче. — Але ми не можемо дозволити собі слабкість. Вона повинна виконати своє завдання.

Семптембра, що стояла осторонь, теж була проти свого походу. Вона завжди бачила себе лише лікарем, а не воїном. Її серце боліло від самої думки про війну і насильство.

— Я не воїн, — тихо промовила вона, звертаючись до мене і Лютера. — Моє місце серед хворих і поранених. Війна — це не мій шлях.

Я підійшов до неї ближче, дивлячись їй прямо в очі.

— Семптембра, твоя здатність зцілювати буде безцінною на полі бою. Ти можеш врятувати життя наших воїнів і зміцнити нашу імперію. Це важлива місія, і я вірю, що ти зможеш її виконати.

       Проте у мене були й інші плани. Я мав намір використовувати Семптембру для створення особливих воїнів, які б стали сильним ударним кулаком армії. Ці створіння мали б володіти надлюдською силою та витривалістю, що значно посилило б нашу військову міць, а також бути потужним руйнівником магічних сил... навіть сил мого друга. Але Лютер ніколи б не схвалив такого плану. Я знав, що він би ніколи не дозволив використовувати Семптембру для таких жахливих експериментів.

       Тому я розробив детальний план, щоб приховати свої наміри від Лютера. Семптембра повинна була діяти у віддалених регіонах, якомога далі від очей і вух радника. Листування і звіти повинні були проходити через моїх довірених агентів, які передавали б Лютеру лише ту інформацію, яка відповідала офіційній версії нашої місії.

     Я також наказав Семптембрі тримати свої дослідження і експерименти в суворій таємниці, проводити їх у підземних лабораторіях, прихованих від сторонніх очей. Лише найбільш віддані і мовчазні асистенти були допущені до її роботи, і вони присягнули на вірність мені особисто.

      Але, попри всю мою впевненість, мене не полишала параноя. Що як Лютер веде свою гру за моєю спиною? Він був мудрим і обачним, його інтелект і глибокі знання магії могли бути використані проти мене. Можливо, він мав власні плани на імперію, і Семптембра була лише частиною його гри. Я почав підозрювати, що Лютер міг маніпулювати мною, використовуючи свою роль радника, щоб приховано впливати на мої рішення.

       Я вирішив тримати Лютера під наглядом. Мої агенти були розставлені серед його найближчих прихильників, уважно стежачи за кожним його кроком. Я також зміцнив свою власну мережу шпигунів, щоб забезпечити повний контроль над інформаційними потоками в імперії. Мені потрібно було бути впевненим, що кожен, хто наближався до влади, був лояльний лише мені... Хоча хто я такий? Тисячі голосів розривали часто мою голову із середини, що я вже й не згадаю хто я, чи може я вже демон.

      Лютер зітхнув, усвідомлюючи, що його слова і бажання Семптембри не змінять мого рішення. Він кивнув, приймаючи неминуче, але його очі залишилися похмурими і сповненими тривоги за Семптембру.

     Так Семптембра вирушила у свою подорож, несучи на собі тягар великих сподівань і важких рішень. Ця місія стала для неї не лише випробуванням, але й шляхом до відкриття нових, темних сил і можливостей, які визначили її подальшу долю. А я залишався з усвідомленням того, що кожен крок до влади вимагав від мене все більше і більше людських життів та душ.

     Південні землі були місцем контрастів і багатства. Вони покривалися густими, таємничими лісами, де кожне дерево здавалося живим і мовчазним свідком стародавніх часів. Ці пагорби були домом для різноманітних рослин та тварин, від крихітних яскраво-зелених жабок до величних дерев, що сягали небес. Семптембра зібрала велику колекцію зразків рослин для своїх експериментів, вивчаючи їх властивості, що могли б бути використані для посилення гвардії. Вона також зустрічалася з місцевими жителями, вислуховуючи їхні історії та вірування, що дозволяло їй краще зрозуміти народи цих земель.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍