Кулик Степан - Відродження-2, Кулик Степан

— Та я там трохи грошей знайшов… — простягаю дівчині другу пачку.

— Ого! — Шанобливо вимовляє вона. — Англійські фунти. Вони ж  — валюта Співдружності. Останні гроші землян, які ще мали ходіння нарівні із кредитами Хантерів. Сидор казав, що той, хто притримає їх до того часу, коли виженуть інопланетян, озолотиться. Я в нього в сейфі бачила кілька пачок. Тільки там були дрібні купюри, а тут двохсотки. Дівчина крутить упаковку в руці, а потім, немов машинально, кладе до кишені. — Навіть не уявляю, що на них можна купити?

— Саме за них і просто зараз — нічого, — Касперський вже виліз назовні і, судячи з обличчя, не так щоб дуже радий знахідці, але й на засмученого не виглядає. — Але якщо знати, де ці папірці можна конвертувати і за гарним курсом, приблизно 1 золотий кредит за тисячу, то навіть ця знахідка вже окупила всі мої витрати на пошуки. І підтвердила, що Фелікс випередив нас. Я знайшов там ось це… — поліцмейстер простягнув мені золотий кругляш. — Схоже, наш чекіст вигріб усе, що зміг забрати. Залишивши тільки папір. Сподіваюся, тепер ти не заперечуватимеш, що нам треба з ним розібратися?

— Тобі… — уточнив я тихо, але чітко.

— Що? — не зрозумів одразу Касперський, і очі його недобрі прищурилися.

— З Феліксом хочеш розібратися ти. Я лише виконую частину нашої угоди.

— А… — полегшено видихнув поліцмейстер. — Згоден. Але суті це не змінює. Коли займешся?

— Ну, вже точно не сьогодні. Давай завтра обговоримо. На сьогодні пригод вистачить. Та й тобі треба час, щоб знахідку перевести в надійне місце.

— Згоден, — киває той. — Гаразд. Їдьте. Відпочивайте. Заслужив. А завтра домовимося. Сподіваюся, розумієш, що такі справи не можна відкладати?

Знизую плечима. Мовляв, не мої проблеми, і бреду до авто. Реально втомився. Принаймні, емоційно. А ще цифра на гаманці на плечі тисне. Немов я несу той весь тягар золота в реальності. Трясця… А ще кажуть, що своя ноша не притискає. Притискає… ще й як.