Гілберт Кійт Честертон - Дзеркало судді

погодитеся, що мої судді і переслідувачі мали справу зі справжнім злочинцем. Як ви вважаєте, чи можу я знати, що вони думають про злочин?

Скільки проповідей виголошували праведники, скільки поважних людей виливали на мене презирство! Скільки повчальних лекцій я вислухав! Скільки разів мене запитували, як я міг впасти так низько! Скільки разів мені твердили, що жодна хоч трішки гідна людина не здатна опуститися в такі безодні гріха! Що викликало в мені це базікання, окрім сміху?.. Тільки мій любий друг сказав мені, що він знає, чому я краду. І відтоді я більше не крав…

Отець Бравн підняв руку, немовби хотів зупинити його. Ґрендисон Чейз глибоко, зі свистом, зітхнув.

— Усе, що я вам сказав, правда! — закінчив Фламбо. — Тепер ви можете здати мене поліції.

Запанувала мертва мовчанка, тільки з високого темного будинку доносився дитячий сміх, а в хліву хрюкали великі сірі свині. А потім раптом тремкий від образи голос порушив тишу. Те, що сказав Чейз, могло б видатися несподіваним для кожного, хто незнайомий з американською чуйністю і не знає, як вона подібна до чисто іспанського рицарства.

— Мосьє Дюрок! — сказав Чейз досить сухо. — Ми з вами, смію сподіватися, друзі, і мені дуже боляче, що ви маєте мене за того, хто здатний на такий брудний вчинок. Я користувався вашою гостинністю і увагою вашої сім’ї. Невже я можу зробити таку мерзенність тільки тому, що ви з вашої доброї волі посвятили мене в невелику частину вашого життя? До того ж ви захищали друга. Жоден джентльмен не зрадить іншого за таких обставин. Краще вже просто стати донощиком і продавати за гроші людську кров. Невже ви собі можете представити подібного Юду?

— Здається, я можу, — сказав отець Бравн.

Примітки

1

Де Квінсі Томас (1785–1859) — англійський письменник, автор нарисів «Вбивство як одне з витончених мистецтв».

2

Робін Гуд — герой середньовічних англійських народних балад, ватажок лісових розбійників. Він боровся за справедливість, грабуючи багатих і віддаючи награбоване біднякам.

3

Роб Рой — романтичний герой однойменного роману Вальтера Скота.

4

…співаючих архітекторів цих дахів золотих. — Шекспір В. «Генріх V», акт І, сцена 2.

5

Левітація — здатність людини піднятися в повітрі над землею і перебувати в такому стані певний час.

6

Комедія Ричарда Б. Шеридана (1751–1816).

7

Герцог Велінгтон — спадковий титул у Великобританії. Першим власником цього титулу був Артур Велслі (1769–1852), відомий своєю перемогою над Наполеоном Бонапартом при Ватерло.

8

Леді Ґодіва (980 — 1067) — англо-саксонська графиня, дружина Леофріка, графа Мерсії, яка, за легендою, голою проїхала на коні вулицями міста Ковентрі задля того, щоб її чоловік зменшив податки для своїх підданців.

9

Волтер Релі (1552 або 1554–1618) — англійський придворний, державний діяч, авантюрист і поет. Перший привіз у Великобританію тютюн.

10

Пост обіт (post obit) — доручення, що набуває чинності після чиєї-небудь смерти.

11

Твір Анни Радкліф (1764–1823) «Удольфскі таємниці» — один із найяскравіших взірців готичного роману.

12

Вільгельм IIІ Оранський (1650–1702) — король Англії і Шотландії, ревний прихильник протестантів.

13

Якобіти — прихильники Якова II Стюарта та його нащадків, що претендували на англійський та шотландський престоли, противники правління Вільгельма III Оранського; підняли повстання у Шотландії, які були придушені.

14

Ґейвстон Пірс (1284–1312), молочний брат короля, граф Корнвельський, король Едуард II прогнав його за намовою англійських баронів; згодом був убитий.

15

Роберт І Брюс (1274–1329) — король Шотландії, один із найвеличніших шотландських монархів, успішно воював за незалежність країни проти Англії, засновник королівської династії Брюсів.

16

Герої поеми Вальтера Скота «Марміон».

17

Френолог — прихильник френології, псевдонауки про зв’язок психіки людини з будовою поверхні її черепа.

18

За легендою, тиран Полікрат був неймовірним везунчиком. Одного разу, пируючи разом зі своїм мудрим товаришем, впустив у море дорогий перстень. Та минуло лиш кілька годин, як, розрізавши подану на стіл щойно впійману рибу, слуги витягли перстень свого хазяїна. Побачивши це, мудрий друг вжахнувся і покинув двір тирана: таке щастя неодмінно повинно було перемінитися на велику біду.

19

…могильний камінь абатства — йдеться про те, що король Генріх VIII (1509–1547) забрав абатства у Церкви і віддав їх знатним родам як замки.