Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

Із попередньої розмови я дізнався, що вона відчувала біль у середній частині стегон і побувала у багатьох лікарів, але вони не могли виявити жодних відхилень у її ногах. Зрозуміло, що жінка була змучена і хотіла будь-якими засобами домогтися полегшення.

Дізнавшись заключення лікарів, що її проблема, можливо, має психосоматичний характер, я припустив, що причини болю у цієї жінки лежать у її минулому житті. Перш ніж звернутись безпосередньо до джерела її проблеми, я вирішив занурити мою пацієнтку у кілька минулих життів, щоб з'ясувати мотиви, якими вона керувалася при виборі тіл у своїх минулих життях. Коли я попросив її розповісти про найщасливіше життя у людському тілі, вона почала описувати своє життя в тілі вікінга на ім'я Лес, який жив близько 800 року нашої ери.

За її словами, Лес був "дитиною природи", і він перепливав на своєму судні Балтійське море, щоб потрапити в західні землі давньої Русі.

Лес, за її описами, носив накидку з хутряною підкладкою і м'які, облягаючі шкіряні штани, обхоплені знизу взуттям, перетягнутим мотузками, а також мав головний убір, обрамлений металом. Він носив із собою сокиру і важкий, з широким лезом, меч, яким він віртуозно володів під час битв. Мою пацієнтку заінтригував цей образ у її розумі: вона знову відчула себе воїном, що має могутню статуру, із "брудними пасмами світло-рудого волосся, що спадають на плечі". Маючи зріст вище шести футів (1,83 м), він у ті часи повинен був здаватися гігантом, що володіє неймовірною силою, з широкими грудьми і потужним тілом. Надзвичайно витривалий Лес здійснював далекі плавання з іншими скандинавами, долаючи річки, пробираючись через незаймані ліси, грабуючи поселення, що зустрічалися на шляху. Лес був убитий під час одного такого грабіжницького рейду.

Випадок 26

Д-р Н.: Що було найголовніше для Вас у цьому житті вікінга Леса, якого Ви щойно згадали?

СУБ'ЄКТ: Відчути могутність свого тіла та відчути первісну фізичну силу. У мене ніколи більше не було такого тіла на Землі. Я була безстрашна, бо моє тіло не реагувало на біль, навіть коли було поранене. Воно не мало жодної вади. Я ніколи не хворіла.

Д-р Н.: Чи був Лес колись ментально стурбований? Чи були Ви у тому житті емоційно чутливі?

СУБ'ЄКТ: (заходиться сміхом) Ви жартуєте? Ніколи! Я жила лише сьогоднішнім днем. Для мене не становило проблеми битися з кимось, розграбувати селище, мати достатньо їжі, питва або сексу. Оце було тіло!

Д-р Н.: Добре, проаналізуємо Ваше рішення про вибір цього могутнього тіла ще до початку того життя. У той час, коли Ви робили свій вибір у духовному світі, чи просили Ви тіло із добрими генетичними завдатками, чи Ваш Гід просто підібрав його для Вас?

СУБ'ЄКТ: Радники так не роблять.

Д-р Н.: Тоді поясніть мені, як ви обирали це тіло.

СУБ'ЄКТ: Я хотіла отримати один із найкращих фізичних типів тіл на Землі в той час, і мені запропонували Леса як такий варіант.

Д-р Н.: У Вас був лише один варіант?

СУБ'ЄКТ: Ні, я могла вибрати між двома людьми того часу.

Д-р Н.: А що, якби Вам не сподобалося жодне із запропонованих тіл на той період часу?

СУБ'ЄКТ: (розмірковуючи) Альтернативні варіанти зазвичай завжди відповідають тому, що я хочу пережити у своїх життях.

Д-р Н.: Чи є у Вас таке почуття, що Радники знають заздалегідь, які варіанти тіл точно підходять Вам, або ж вибір відбувається похапцем — як вийде?

СУБ'ЄКТ: Безладу не буває. Радники все організовують як слід.

Д-р Н.: Цікаво, чи можуть Радники іноді щось переплутати? При такій величезній кількості народжених — колись приписати дві душі одному немовляті чи залишити на якийсь час новонародженого без душі?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Ми не на складальному конвеєрі. Я казала вам, що вони знають, що вони роблять. Вони не роблять подібного роду помилок.

Д-р Н: Я вірю Вам. Тепер, що стосується Вашого вибору, я хотів би знати, чи достатньо Вам двох різних тіл для перевірки у місці вибору життя?

СУБ'ЄКТ: Нам не потрібні багато варіантів вибору життя, оскільки Радники всі разом радяться про наші бажання. У мене вже було якесь уявлення про те, якого розміру, форми, а також статі має бути тіло, перш ніж мені надали два варіанти.

Д-р Н.: Який варіант ви відкинули на користь тіла Леса?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Це тіло солдата з Риму... теж сильне тіло, яке я хотіла мати в той час.

Д-р Н.: Що поганого в тому, щоб бути італійським солдатом?

СУБ'ЄКТ: Я не хотіла... ніякого контролю з боку держави (Суб'єкт негативно хитає головою)... це занадто обмежує...

Д-р Н.: Наскільки я пам'ятаю, більша частина Європи до дев'ятого століття була під владою Священної Римської Імперії.

СУБ'ЄКТ: Це вносило занепокоєння в життя солдата. Як вікінг я ні перед ким не відповідала. Я була вільна. Я могла вирушати зі своєю групою воїнів у дикі землі без жодного контролю будь-яких вищих авторитетів.

Д-р Н.: У такому разі свобода також була одним із факторів вашого вибору?

СУБ'ЄКТ: Так, безумовно. Свобода пересування... шаленство бою... використання своєї власної сили та нічим не обмежені дії. Життя на морі та у лісах було здоровим, енергійним і незмінним. Я знаю, що життя було також важким, але це були жорстокі часи. Я була не краща і не гірша від усіх інших.

Д-р Н.: Ну, а які ще міркування у Вас були, наприклад, щодо особистості?

СУБ'ЄКТ: Ніщо не турбувало мене, доки я була здатна фізично виражати себе у всій повноті.

Д-р Н.: Чи була у Вас подруга, діти?

СУБ'ЄКТ: (знизує плечима) Ні, це занадто обмежує. Я була весь час у русі. Як Лес, я мала багато жінок — одні самі хотіли, інші ні, і це задоволення також було проявом моєї фізичної сили. Я не хотіла бути пов'язаною жодним чином.

Д-р Н.: Отже, Ви віддали перевагу тілу Леса як суто фізичне розширення Вашого відчуття себе?

СУБ'ЄКТ: Так, я хотіла випробувати всі відчуття тіла повною мірою — і нічого більше.

Я відчував, що тепер мій Суб'єкт була готова почати працювати над її проблемою. Вивівши її із стану підсвідомості і ввівши у стан надсвідомості, я попросив її звернутися до того життя, яке могло б бути пов'язане із болем у ногах.

Майже моментально ця жінка потрапила у своє попереднє життя і виявилася шестирічною дівчинкою на ім'я Ешлі, яка живе в Новій Англії в 1871 році. Коли Ешлі їхала в перевантаженому екіпажі, вона раптово відчинила дверцята і випала. Вона вдарилася об бруківку, і одне із задніх коліс карети переїхало їй ноги в тому самому місці над колінами, роздробивши кістки. Описуючи це падіння, мій Суб'єкт заново зазнала гострого болю у ногах.

Незважаючи на всі зусилля місцевих лікарів та тривалого носіння шин, кістки на ногах Ешлі так ніколи по-справжньому і не зцілилися. Вона так і не змогла більше повернути собі здатність стояти і ходити, а поганий кровообіг призвів до повторного запалення ніг і вплинув на все її, досить коротке, життя. Ешлі померла в 1912 році, продуктивно проживши ряд років як письменниця і вихователька важких дітей. Коли розповідь про життя Ешлі була закінчена, я повернув Суб'єкта у духовний світ.

Д-р Н.: Якщо взяти Вашу історію вибору тіл, чому, отримавши досвід життя у тілі фізично сильного чоловіка, Ви прочекали тисячу років, щоб обрати жіноче понівечене тіло?

СУБ'ЄКТ: Ну, я, поза сумнівом, за цей час, протягом низки життів розвинула найкраще відчуття самої себе. Я вирішила стати інвалідом, щоб досягти інтелектуальної концентрації.

Д-р Н.: Для цього ви обрали понівечене тіло?

СУБ'ЄКТ: Так. Розумієте, оскільки я не могла ходити, я мусила більше читати і вчитися. Я розвивала свій розум... прислухалася до свого розуму. Я вчилася добре спілкуватися та майстерно писати, бо мене ніщо не відволікало. Я завжди була у ліжку.

Д-р Н.: Чи проявлялася якась особливо характерна риса Вашої душі в обох цих тілах — Ешлі та вікінга Леса?

СУБ'ЄКТ: І в тому і в іншому тілі —спрага палкого прояву.

Д-р Н.: Я хочу, щоб Ви звернулися до того моменту, коли Ви знаходились у процесі вибору життя як Ешлі. Розкажіть мені, як ви зупинилися саме на цьому пошкодженому тілі?

СУБ'ЄКТ: Я обрала сім'ю у заселеній та добре облаштованій частині Америки. Я хотіла жити в місці, де були б бібліотеки і де мене доглядали б люблячі батьки, щоб я могла таким чином, присвятити себе гуманітарним наукам. Я постійно писала багатьом нещасним людям і стала добрим учителем.

Д-р Н.: Як Ешлі, що Ви зробили для тієї люблячої сім'ї, яка доглядала Вас?

СУБ'ЄКТ: Це завжди працює у двох напрямках, даючи як переваги, так і обов'язки. Я вибрала цю сім'ю, тому що їм потрібно було любити когось, хто повністю залежав би від них усе його життя. Ми були дуже близькі один одному в нашій сім'ї, тому що мої батьки почували себе самотніми до мого народження. Я прийшла пізно і була їхньою єдиною дитиною. Вони хотіли дочку, яка не вийшла б заміж і не залишила б їх знову одних.

Д-р Н.: Отже, це був обмін?

СУБ'ЄКТ: Найймовірніше.

Д-р Н.: Тоді давайте пройдемо за цим рішенням назад, у той момент у просторі вибору життя, коли Ваша душа вперше побачила життя Ешлі. Ви бачили подробиці цього нещасного випадку з дівчинкою?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, але це не було нещасним випадком, це було заплановано.

Д-р Н.: Вже на Землі, хто був відповідальним за випадання Ешлі із карети? Розум Вашої душі чи біологічний розум Ешлі?

СУБ'ЄКТ: Ми працювали разом, в унісон. Вона хотіла подуріти з ручкою від дверцят карети і... я зіграла на цьому...

Д-р Н.: Розкажіть мені, що відбувалося в розумі Вашої душі, коли, перебуваючи у просторі вибору життя, Ви побачили сцену падіння Ешлі з карети та все, що відбувалося з нею після цього?

СУБ'ЄКТ: Я думала про те, як це понівечене тіло могло б якнайкраще бути використане. У мене були деякі інші варіанти тілесних травм, але я віддала перевагу цьому, тому що я не хотіла мати можливість занадто багато пересуватися.

Д-р Н.: Я хочу розглянути тут питання причинного зв'язку. Чи випала б Ешлі і в тому випадку, якби в неї була не ваша, а інша душа?

СУБ'ЄКТ: (захищаючись) Ми добре підходили одне одному...

Д-р Н.: Це не відповідь на моє запитання.

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Існують сили поза моїм знанням як душі. Коли я вперше побачила Ешлі... я могла бачити її без моєї душі...