Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

Все це — продукти людського сепаратизму, якому навчають у дитинстві. Крім міркувань зручності, якими керуються душі, вибираючи країну зі знайомою культурою (що не має нічого спільного з національними забобонами), існує ще фактор потягу багатьох душ до місцевостей певного типу — пустель, гір або моря. Душі можуть також віддавати перевагу сільському або міському життю.

Чи відчувають душі потяг до однієї і тієї ж географічної місцевості тому, що вони хочуть мати нове життя у тій сім'ї, яка була в їхньому минулому житті? Згідно з традицією корінних жителів Америки, душі обирають один і той самий рід (сімейну кровну лінію). У моїй практиці рідко зустрічалися душі, які повторюють свій вибір народження в тому самому генетичному роді, тому що це стало б перешкодою в їх подальшому розвитку і обмежувало б їх можливості.

Час від часу мені доводилося чути про душі, що повертаються в сім'ю своїх родичів із минулого життя через якісь незвичайні кармічні обставини. Наприклад, якщо брат і сестра мають сильну прихильність один до одного, і один з них раптово помирає, будучи ще юним, душа померлого може захотіти повернутися в якості дитини цього брата або сестри, що залишилася в живих, щоб відновити перерваний життєвий зв'язок і завершити важливе завдання.

Найчастіше у моїй практиці зустрічаються випадки, коли душі маленьких дітей, які помирають незабаром після свого народження, повертаються до тих же батьків як їхня наступна дитина. Ці плани заздалегідь вибудовуються душами, що у трагічних сімейних подіях, і пов'язані зі складним переплетенням кармічних питань. Нещодавно у мене був Випадок, коли мій пацієнт помер у своєму минулому житті, тільки-но народившись. Я запитав його: "Яка була мета Вашого життя, що закінчилося, коли Вам було всього кілька днів?" Він відповів: "Це було навчанням для моїх батьків, а не для мене, і тому я прийшов до них як "філлер" (filler), або наповнювач". Коли душа отримує коротке життя, щоб допомогти комусь щось зрозуміти, а не заради вирішення своїх проблем, то, оскільки це дуже короткий проміжок часу, деякі називають таке життя "життям філлера". У даному випадку, батьки цієї дитини в одному із минулих спільних життів грубо поводилися з нею і врешті-решт довели її до смерті. Хоча в останньому житті мого пацієнта ці батьки були вже люблячою молодою парою, їм потрібно було отримати досвід гіркого переживання через втрату дитини, яку вони так відчайдушно хотіли. Переживання туги через цю жахливу втрату дало душам цих батьків глибше розуміння наслідків грубого розриву кровних зв'язків. Приклад на цю тему буде наведено у Випадку 27.

Душі не обов'язково наперед бачать свою смерть у майбутніх життях. Якщо душі обирають життя, де їхня смерть буде передчасною, вони часто бачать її ще у духовному світі, перебуваючи у просторі вибору життя. Я виявив, що ці душі, по суті, добровільно обирають тіла, які будуть раптово вражені невиліковною хворобою, будуть убитими кимось або їхнє життя буде різко обірване разом із багатьма іншими у якихось лихах чи катастрофах. Душі, які виявилися залученими у ці трагічні події, не є жертвами, які опинилися в невдалому місці в невдалий момент з волі "норовливого" та "примхливого" Бога. Кожна душа має свій власний мотив для участі у тих чи інших подіях. Один пацієнт розповідав мені, що його останнє життя за попереднім планом мало закінчитися у віці семи років у тілі хлопчика-індіанця. Він сказав: "Я шукав швидкий урок смирення, і це життя голодуючої дитини-напівкровки, яка страждала від грубого поводження, із собою, була досить хорошим уроком".

Інший, більш схематичний приклад душі, що добровільно обрала жахливе завдання для себе, був наведений однією моєю пацієнткою, яка обрала у своєму минулому житті (разом із трьома іншими членами її духовної групи) тіло єврейської жінки. Всі вони були викрадені з Мюнхена до табору смерті Дахау в 1941 році і поміщені в однакові бараки (які теж були заздалегідь намічені). Там моя пацієнтка і померла у 1943 році у віці 18 років, заспокоюючи та втішаючи дітей, допомагаючи їм таким чином вижити. Вона мужньо виконала свою місію.

Хоча події, нація, культура та географічне розташування часто стоять на першому місці при виборі майбутнього життя, вони не є єдиними та найважливішими факторами вибору для душі. Крім вищезгаданих міркувань, душа втілюється у певному тілі, заздалегідь вираховуючи, чого вона зможе навчитися, використовуючи розум цієї людської істоти. Наступний Розділ присвячено аналізу причин — біологічних і психологічних — за якими душа вибирає своє тіло.

Розділ 13

Вибір нового тіла

Перебуваючи у просторі духовного світу, де відбувається вибір майбутнього життя, душі, зазвичай, попередньо переглядають кілька варіантів тіл, які відносяться до одного й того ж періоду часу. Залишаючи цей простір, душі, найчастіше, вже схиляються до якогось одного із запропонованих їм варіантів. Однак наші духовні наставники дають нам достатньо часу та можливості подумати над побаченими картинами майбутнього, перш ніж ухвалити остаточне рішення.

Наші роздуми над альтернативними варіантами майбутнього тіла починаються ще до того, як ми вирушаємо до місця вибору життя. Таким чином душі готуються до майбутнього перегляду конкретних варіантів з певними людьми у конкретних культурних умовах на Землі. Мені здається, що ті істоти, які відповідають за оглядовий простір, заздалегідь знають, що саме показувати тій чи іншій душі, враховуючи її власні думки та ідеї. Душі повинні надзвичайно уважно та ретельно відбирати найбільш підходяще тіло, яке служитиме їм у майбутньому житті. Як я вже казав, Гіди та члени нашої духовної групи беруть участь у процесі вибору та оцінки — до відвідування місця вибору життя і після цього.

Розповіді моїх Суб'єктів про всі їхні приготування до вибору нового фізичного тіла постійно нагадують мені про плинність духовного часу. У просторі вибору життя наші вчителі призводять у рух відносний час (майбутнє), щоб дати душам можливість оцінити, наскільки те чи інше тіло буде вдалим або корисним для їх роботи над незавершеними завданнями.

Чорнові варіанти майбутнього життя різняться за ступенем складності, який розум душі встановлює собі. Якщо ми у минулому житті мали легке життя і зробили невеликий прогрес у розвитку своєї особистості, наша душа може побажати вибрати таке тіло в наступному житті, в якому їй доведеться пережити сердечні переживання і, можливо, трагедію. Досить часто мені доводиться бачити, як якийсь Суб'єкт, проживши безхмарне життя, змушений потім надто сильно напружувати себе занепокоєннями і складними проблемами в наступному житті, щоб надолужити якісь упущені завдання.

Розум душі далекий від непогрішності, так він працює разом із біологічним розумом людини — з мозком. Незалежно від рівня нашої душі, бути людиною означає, що всі ми будемо робити помилки, і протягом свого життя нам доведеться робити різноманітні поправки та корекції. Це справедливо у всіх випадках, хоч би яке тіло ми вибрали.

Перш ніж звернутися до складніших ментальних факторів, що впливають на прийняття душею рішення з'єднатися з розумом людського немовляти, я розгляну фізичні аспекти вибору тіла. Незважаючи на те, що душі заздалегідь знають, як вони виглядатимуть у своєму майбутньому втіленні, 90% чоловіків і жінок США, як свідчать дані статистики, не задоволені фізичними характеристиками свого тіла. Така сила амнезії свідомості. Багато неприємних переживань приносять створювані суспільством стереотипи ідеальної зовнішності. Однак це також є частиною навчальної програми душі.

Скільки разів ми всі дивилися у дзеркало і казали: "Невже це я? Чому я так виглядаю? Чи справді я такий?" Подібні питання є особливо болісними, коли тип тіла, який ми маємо, не дозволяє нам робити те, що, по-нашому, нам слід робити у житті. Мені зустрічалося чимало пацієнтів, які були переконані, що їхнє тіло заважає їм досягти задоволення у житті.

Багато людей із фізичними або ментальними вадами думають, що якби не генетична помилка або нещасний випадок, внаслідок якого вони отримали каліцтво, вони могли б краще реалізувати себе. Як не бездушно це може здатися, але, згідно з описами моїх Суб'єктів, лише небагато нещасних випадків, які тягнуть за собою тілесні ушкодження, відносяться до категорії тих, які не були добровільно обрані душею. Як душі, ми обираємо наші тіла з тієї чи іншої причини. Жити в пошкодженому тілі не обов'язково означає кармічний обов'язок, який ми змушені відпрацьовувати за те, що у своєму минулому житті винні за чиїсь страждання. Як покаже наступний Випадок, каліцтво може бути результатом свідомого вибору, що дозволяє через важкий досвід отримати якісно новий результат.

Важко переконати людину, котра щойно отримала каліцтво і намагається впоратися із своєю фізичною неповноцінністю, яка раптово настала, що він або вона мають можливість просуватися у своєму розвитку швидше, ніж ті з нас, у кого здорове тіло і розум. Це розуміння має прийти через процес самопізнання. Історії моїх пацієнтів переконують мене у тому, що зусилля, які потрібно докласти для подолання проблем тіла, прискорюють розвиток та просування особистості. Ті, кого суспільство вважає менш повноцінними, страждають через таку дискримінацію, котра ще більше обтяжує тягар. Долаючи обставини фізичних недоліків та біль, ми стаємо у цих тяжких випробуваннях сильнішими.

Наше тіло є важливою частиною випробування, яке ми вибрали для себе у житті. Свобода вибору, яку ми маємо щодо свого тіла, базується більше на психологічних факторах, ніж на особливості генетичного фонду (100 000 ген) обраного нами людського тіла. Але на початку наступного Випадку я хочу показати, як, прагнучи отримати певне тіло, душа керується, головним чином, міркуваннями фізичного характеру, які не мають якихось складних психологічних мотивів. Цей Випадок демонструє, як душа приймає рішення мати у черговому житті тіло, яке контрастно відрізняється від тих, які вона мала у попередніх життях. Після цього Випадку ми розглянемо інші причини, через які душа вибирає те чи інше тіло.

Суб'єкт 26 — це висока, струнка, пропорційно складена жінка, яка любить займатися спортом, незважаючи на хронічний біль у ногах, що докучає їй все життя.