Наталія Ігорівна Устрицька - Кваліфікація повторності злочинів

У теорії кримінального права проблеми кримінально-правової кваліфікації за рівнем їхнього узагальнення й абстрагування прийнято розробляти у таких напрямках:

1) загальні — методологічного характеру, що стосуються усіх злочинів;

2) особливі — стосуються кваліфікації певних видів злочинних діянь, наприклад, попередньої злочинної діяльності, злочинів, вчинених у співучасті, множинності злочинів;

3) конкретні — застосовуються при кваліфікації окремих видів злочинів, наприклад, крадіжки, хуліганство[295].

Загальні положення — виведені як принципи кримінально-правової кваліфікації, сформульовані як правила кваліфікації окремих видів злочинної діяльності чи такі, що поширюються на певні види застосування кримінально-правових норм, мають перевагу над правилами кваліфікації окремих злочинів. Наявне між ними співвідношення загального, особливого і одиничного передбачає, що одиничне (правила кваліфікації окремих злочинів) є виявом і конкретизацією загального та особливого, не може суперечити явищам вищого рівня узагальнення.

Відповідно до цього, правила кваліфікації повторних злочинів слід віднести до особливих, тобто таких, що стосуються кваліфікації певних типів кримінально-караних діянь і вирішують у ході кваліфікації певні питання застосування кримінально-правових норм. Крім цього, правила кваліфікації повторності злочинів відіграють роль загального стосовно детальніших правил. І, якщо конкретні питання кваліфікації досить широко висвітлено в літературі, то типовим проблемам, зокрема кваліфікації повторності злочинів, не приділено належної уваги.

Висвітлюючи питання повторності злочинів, важливо звернути увагу на загальні теоретичні засади кваліфікації злочинів у випадку їх повторності, з'ясувати те, що є підставами кваліфікації повторності злочинів, та встановити принципи кримінально-правової оцінки повторності злочинів.

У кримінально-правовій літературі передумовами кваліфікації визначають збір і аналіз доказів у справі та встановлення фактичних обставин справи; аналіз наявних кримінально-правових норм, що можуть бути застосовані до конкретного випадку, встановлення їх змісту, тлумачення, визначення меж чинності, тобто це те, що передує кваліфікації. Підстави кваліфікації — це певні факти, вже встановлені та зафіксовані; це правові явища, відповідно до яких здійснюється кримінально-правова оцінка діяння.

У теорії кримінального права розрізняють дві підстави кваліфікації злочинів — фактичну та юридичну. Фактичною підставою кваліфікації злочину є інформація про вчинене суспільно небезпечне діяння, що стала відомою правоохоронним органам і яку вони здобули в законному порядку. Кваліфікація можлива лише після того, як встановлено всі обов’язкові фактичні обставини справи. Це передбачає наявність ознак, що характеризують кожний з елементів посягання — об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону. Тобто де, коли, ким, за яких обставин, з використанням яких знарядь, у який спосіб вчинено злочинне діяння, до яких шкідливих наслідків призвело, ким вчинено, як проявилося суб’єктивне ставлення особи до вчиненого тощо. Таким чином правильне встановлення фактичних обставин справи є основою для кваліфікації злочину.

Кваліфікація злочину передбачає повне і всебічне встановлення тих фактичних обставин справи, що відповідають ознакам складу злочину, зазначеним у законі. Якщо такі фактичні обставини не з’ясовано, не можна дати точної кваліфікації злочину, що відповідала б об’єктивній істині.

Окрім виявлення у справі певних фактичних обставин, потрібно знайти і усвідомити ознаки цього складу злочину відповідно до норми КК, потім встановити відповідність вчиненого особою діяння ознакам складу, описаного в законі. Кваліфікація злочину і є об’єднуючою ланкою між фактично вчиненим особою суспільно небезпечним діянням і тим складом злочину, якому це діяння відповідає.

Щодо юридичної підстави кваліфікації злочинів, то в літературі трапляються різні погляди. Одні автори визначають такою підставою склад злочину[296], інші — норми кримінального закону[297], дехто — склад злочину та норми кримінального закону разом[298]. На думку, В. О. Навроцького, зауваження авторів, які вважають, що склад злочину не може бути підставою кваліфікації злочинів, є більш слушним. По-перше, зауважує науковець, вчення про склад злочину виникло в кримінально-правовій науці порівняно недавно, а кваліфікація здійснювалася задовго до цього. По-друге, щоб кваліфікувати діяння, потрібно мати про нього відповідну інформацію та кримінально-правову норму, що регламентує це діяння. Згідно з позицією В. О.Навроцького, юридичною підставою кваліфікації злочинів слід вважати кримінально-правову норму, що передбачає узагальнені, типові ознаки злочинного діяння[299].

Розглянувши підстави кримінально-правової кваліфікації, можна сказати, що фактичною підставою кваліфікації стосовно повторності злочинів слід вважати інформацію про вчинені діяння, фактичні обставини, що підлягають правовій оцінці. Саме тут важливо з'ясувати: чи вчинено кількома окремими діяннями в різний час два і більше тотожних, однорідних або різнорідних злочини; чи має місце одиничний продовжуваний злочин; чи була особа засуджена за раніше вчинений злочин; чи була особа звільнена від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин; чи закінчилися строки давності; Потрібно також встановити, чи було погашено або знято судимість за перший злочин, бо якщо такий факт буде встановлено, повторність відсутня взагалі, а діяння кваліфікується за відповідною частиною статті Особливої частини КК як одиничний злочин.

Нормативна підстава кваліфікації повторності злочинів полягає у встановленні кримінально-правової норми, яка передбачає певне діяння. І оскільки кримінально-правова норма об'єктивізується у вказівці на статтю кримінального закону, її частини та пункти, які передбачають цю норму, то подальший аналіз нормативної підстави кваліфікації повторності злочинів повинен полягати у виявленні того, які кримінально-правові норми використовуються під час кваліфікації та на які статті кримінального закону слід посилатися у випадку вчинення повторності злочинів.