Петро Рух - СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)

через що ми вільні,

Те, завдяки чому ми є такі ж, як Бог:

Самодостатні, необмежені і сильні.

Бо «безкорисливість» — синонім до «любов».

Бо безкорисливість і є обитель Божа,

Яка очам любові дана в сприйняття.

Ми тільки в стані безкорисливості можем

Учасниками бути Божого життя,

З Ним повсякчас безпосередньо спілкуватись,

Як із найближчим другом бути в зв'язці з Ним.

Призначення життя — у цьому розвиватись.

Призначення життя — іти шляхом весни

До розквіту його у повноті безмежній.

Молімось про любов! Керуймось почуттям

Любові! Безкорисливість і незалежність

Зробім практичним кредо нашого життя!

30.03.2019

Краса. Танцююча. Співоча. Несказанна.

Нев'януча і невмируща. Зміст бажань

І їхнє здійснення. Омріяна. Кохана.

Кристально чиста. Всемогутня. І межа

Між нею, цим її життям, її цим співом,

Її цим танцем і моїм життям тонка,

Як аромат легкий, як ніжний смак, як диво.

Вона в моєму серці. Я — її слуга,

Її спостерігач, закоханий у неї,

Жадаючий їй щастя. Її щастя є

Предметом, ціллю думки кожної моєї.

Вона — багатство необмежене моє.

Це справжній опис Бога. Викиньте уяви,

Нав'язані вам чимось. І зустріньтесь з Ним

В невигаданій дійсності — в живій, яскравій,

Щасливій, чистій, гарній серця площині!

03.04.2019, Київ

Що є справжнє життя? Це і сльози, і сміх

На безмежному фоні свободи від них,

Незалежність від світу й служіння йому,

Безкорисливе, чисте. Навіщо? Чому?

Просто людського духу природі здоровій

Притаманно служити добру і любові.

24.04.2019, Київ

Вівекананда так казав: «У протиріччі

Між розумом і серцем серце обирай».

А я кажу: «У двадцять першому сторіччі

На цій землі щоб ми змогли створити рай,

Повинен розум наш у серці бути саме.

Бо в серці — Бог. Отож хай Він керує нами».

Але це правди тільки друга половина.

А є ще перша: в серці нашому є бруд.

Тому людина серце чистити повинна.

І це — природний, гарний, дуже вдячний труд.

Стан чистоти — стан щастя — наше перше право.

І серце чистити — найцікавіша справа.

25.04.2019, Київ

Я ніколи не народжувався і не вмру,

Як і ви, мої брати, як і будь-хто, як кожен.

І тому лиш слугування Богу і добру

Є єдиним, що в житті цікавити нас може.

В боротьбі за існування сенсу геть нема.

В боротьбі за першість — теж, бо всі ми вічно рівні.

Рівні ми як і з комашечками усіма,

Так і з Богом. Тож живіть собі на цьому рівні

Вічного служіння й щастя. Бог слугує нам.

Він — слуга народу всіх світів безкраїх.

Все життя — любові й безкорисливості храм,

Якщо ми у цьому храмі жити обираєм.

Та якщо ми обираєм егоїзму тьму,

Ми будуємо в свідомості в'язничні мури

Відокремленості від життя. І ось чому

Стаємо ми хтиві, жадні, заздрісні й похмурі.

І тоді вмикається той самий механізм,

Називається який словами «зло», «диявол».

Зло, диявол — це лише звичайний егоїзм,

Це наш вибір жити проти щастя й миру правил,

Проти правил чистоти, любові і добра.

І ми вже не бачимо цьому альтернативи.

Нам здається, що історія вся — це пора,

Коли людство було завжди заздрісним і хтивим.

Стало це світоглядом. Так кажуть вчителі.

Саме так написано в підручниках і книгах.

Саме так навчають всі релігії землі.

Так душі природу чисту покриває крига.

Та звільнитись від цієї криги просто, як

Від кошмарних довгих снів прокинутись людині.

У весну просвітлення ввійти скоріше я

Зичу любій і великострадній Україні.

29.04.2019, Чернігів

Одним із найчудовіших смаків життя

Є смак учнівства. Я смакую кожний крок.

Навчання смак — смак дива. Дива відкриття.

І кожний рух душі — вражаючий урок.

Я вчусь інакше діяти — і кольори

Життя, його глибини, виміри та грані

Стають природно відповідними до гри

Душі і Бога в вічності й свободи стані.

Свобода й вічність — стан. Проте любов — процес.

Процес учнівства. Обрії його безкраї.

Я наново зродивсь, коли дізнавсь про це

Через свій досвід. І з усього, що я знаю,

Це серця найціннішим одкровенням є.

Я знов почав навчатися з цієї миті.

Учнівством, а не вчительством життя моє

Мені на радість знову стало в цьому світі.

06.05.2019, Київ

...на любовь своё сердце настрою,

А иначе зачем на землеэтой вечной живу?

                                  Булат Окуджава

На любов налаштовую серце своє я щоденно,

З цього будь-яку справу завжди починаю нову,

Щоб любов повсякчасно струмила із серця по венах.

А інакше навіщо на вічній землі цій живу?

А інакше ми всі небезпечні, нещасні і хворі,

А інакше в нас, наче отрута, вкрадається зло

Поступово, потрошку. І врешті ми лиха і горя

Для людей і для себе тоді стаємо джерелом.

Для життя необхідні не тільки повітря та їжа.

Для життя, в першу чергу, нам всім необхідна любов.

А інакше ми жадібні, хтиві, брехливі і хижі.

А інакше хімрозчин у венах у нас, а не кров.

На любов налаштовую серце своє я щоденно,

З цього будь-яку справу завжди починаю нову,

Щоб любов повсякчасно струмила із серця по венах.

А інакше навіщо на вічній землі цій живу?

12.05.2019, Київ

Якщо минущий сенс життя у нас,

То і життя у нас також минуще.

Його футболить, наче м'ячик, час.

Його час, мов мішок насіння, лущить.

Вдихати вічність щоб, щоб просто йти

Шляхом, який не має тут зупинки,

Природно, так, як вічно, як завжди,

Спрямовуючи в вічність свої вчинки,

Свої думки, бажання й почуття,

Свої таланти, здібності, наснагу,

Потрібен неминущий сенс життя,

Потрібна нам до Бога вічна спрага.

13.05.2019, Київ

Кінець квітучої весни.

З моїх бажань, мов справжній Тато,

У цьому світі Ти здійснив

Усе, що світ цей здатен дати.

Але потреб, бажань і мрій

У мене — океан безкраїй.

Та всі вони, о Друже мій,

Тут нездійсненні. Я це знаю.

Тому що їх об'єкт є Ти.

Тому що не Твоя обитель

Егоїстичності світи.

І я навчаюся любити.

Бо світ любові — це мій дім,

Який я зрадив і покинув

Колись давним-давно. Та втім

Мене, як будь-яку людину,

Він кличе й манить. Бо ніяк

Немає повноти без нього.

Обитель повноти — Твоя

Особа, особистість Бога.

Я мрію, щоб мої чуття

Красою сповнились Твоєю.

Я — часточка Твого життя.

Я — часточка краси цієї.

Я маю вічну роль у ній.

І жити без цієї ролі,