Валерій Бобрович - Щоденник сотника Устима

- наприклад, залізничний переїзд, біля дільниці дороги з високими відкосами, глибокими кюветами. Місцевість навкруги поста повинна бути відкритою для кругового обстрілу, добре проглядатися. Наряд перевірки, навіть при нестачі особового складу, повинен бути не менше трьох чоловік. Один - перевіряє документи, другий (старший посту) страхує, третій з автоматом (ручним кулеметом) стоїть напоготові.

При перевірці документів треба підходити до автомашини не зліва, як зазвичай роблять працівники ДАІ, а зправа, з боку пасажира.

Чому так?

Згадайте «лівостороннє» правило. Уявіть собі, як незручно буде, сидячи в машині, правою рукою доставати пістолет хоч з бічної, хоч з нагрудної кишені та стріляти розвертаючись в право. З автоматом або обрізом це буде ще важче. Тому раптовість застосуванням противником зброї значно зменшується. Тепер уявіть: ви підходите з лівого боку, боку водія, на пропозицію пред’явити документи він лізе правою рукою в нагрудну ліву кишеню і стріляє прямо через одяг. Далі подається гучна команда: «Залишатись на своїх місцях. Заглушити мотор. Не виходити, двері не відкривати». Відкритих дверей треба уникати. Документи для перевірки приймати тільки при опущеному боковому склі. Якщо пасажир намагається трохи відчинити двері - притисніть їх коліном, щоб запобігти удару дверима, в шпарину можуть також викотити гранату. Якщо перевіряючий помітить щось підозріле та небезпечне (зброю), він повинен діяти по ситуації - або одразу стріляє, або просто падає на землю. Падіння перевіряючого - сигнал до дії для групи прикриття.

Місцезнаходження старшого оглядової групи справа збоку та на 4 - 5 метрів позаду машини. Обов’язково збоку, цим він страхує себе від різкого наїзду заднім ходом та контролює праву сторону автомобіля. Його завдання - прикрити вогнем того, хто перевіряє. Зброя напоготові - набій в набійнику, кобура розстібнута.

Третій стрілець автоматник (кулеметник) знаходиться від автотранспорту на безпечній для себе відстані 30 - 40 метрів, спереду по ходу руху. Його завдання - вогнем припинити будь-яку спробу противника прорвати заслін. При можливості його позицію краще замаскувати, проте він повинен мати добрий огляд (і, бажано, чути) все, що відбувається на оглядовому майданчику, тому що вогонь має відкривати без наказу, залежно від зміни ситуації, на свій розсуд.

Не дозволяйте підозрюваним самостійно виходити з машини та наближатись до вас. Якщо їх не зупинить вигляд зброї та навіть попереджувальний постріл вгору - не губіться, стріляйте впритул на ураження одразу ж після невиконання вашого наказу.

При необхідності оглянути багажник, водію пропонують вийти з машини та відкрити багажник. Ви повинні обов’язково знаходитись зправа, позаду водія на відстані метр-півтора. Самі в багажник не лізьте, все по команді мусить показувати водій. Уважно стежте за його руками.

При необхідності особистого обшуку пасажирів та огляду салону подається команда: «Виходити по одному з піднятими (або витягнутими) руками. Лягти на землю обличчям до низу! Ноги, руки в сторони!» Випускати з машини слід по одному, утримуючи інших всередині. Ті, що знаходяться в салоні автомобіля, затиснуті його габаритами, тож не мають оперативного простору для маневру.

Перевірка пішоходів

Типовою помилкою, тих, хто перевіряє документи (на жаль, без кінця повторюваною) є підхід до перевіряємого з лівого боку. Підозрюваний на вимогу перевіряючого, начебто витягаючи документи, правою рукою з внутрішньої кишені, де зазвичай населення носить документи, стріляє з пістолета через одяг. Ніколи не стійте зліва від підозрюваного і не давайте йому можливості повертатись до вас лівим боком. Стоячи зправа від нього на відстані метр-півтора, ви будете мати можливість вчасно помітити його спробу витягти зброю з кишені та запобігти нападу прийомом рукопашного бою або іншим засобом.

Якщо ви озброєні автоматом, носіть його зправа на довгому ремені, перекинутому на ліве плече через голову. Довжина ременя вибирається такою, щоб автомат можна було вільно прикласти до плеча з натягнутим ременем на який припадає вага зброї. При стрільбі з ременем, натягнутим у такій спосіб, стійкість зброї збільшується та відповідно поліпшується якість стрільби на далекі відстані. Такий засіб ношення зброї зручний ще й тим, що руки вільні для перевірки документів та інших можливих дій, а також при такому положенні зброю важче відібрати силою, або зняти з вбитого.

Харчування в бойових умовах гірничо-стрілецьких підрозділів (ГСП)

Як правило, при бойових діях в горах (партизанські та антипартизанські акції) потрібно зберігати потаємність, діяти швидко. Іде інтенсивне полювання на людей, тому займатися полюванням на диких тварин, або рибною ловлею ані часу, ані можливостей, як правило, немає. Розраховувати прохарчуватися зміями чи жабенятами може тільки романтик, що надивився фільмів про Рембо. Тим більше, що цих плазунів в горах я багато не помічав.

Фізичне навантаження при бойових діях в горах досить суттєве. Тому і харчування повинно бути висококалорійним, придатним до довготермінового зберігання, мати малу вагу та об’єм, має легко готуватися та швидко засвоюватися.

Це, перш за все, цукор (краще медична глюкоза в пігулках, продається в аптеках). Цукор та глюкоза - швидко засвоювані вуглеводи, необхідні при ходовій роботі м’язів. Цукор засвоюється організмом дуже швидко та майже повністю - на 99%, швидко надходить в кров вже через 10 - 15 хвилин після вживання та також швидко згоряє. Ще швидше поступає в кров глюкоза - основний енергетичний матеріал для роботи серця.

Шматочок цукру або пів-пігулки глюкози доцільно вживати через кожні 40 - 50 хвилин (класти під язик) при підйомі в гори з вантажем. Відбувається нейтралізація відчуття голоду та фізичного та нервового перевтомлення. При відсутності останніх можна покласти під язик будь-який кисло-солодкий льодяник. Розчиняючись, він потроху засвоюється та згоряє, забезпечуючи м’язам постійний приток енергії.

Цукор та глюкоза - паливо не тільки для м’язів, та серця, але й для мозку. При прийомі вищеназваних препаратів людина краще бачить та краще чує. Підтримується високий рівень оперативної спостережливості по всім сторонам горизонту та оперативного «звіриного чуття». Тому корисно тримати шматочок цукру, знаходячись в розвідці або сидячи в засідці. В американському спецназі навіть передбачене уставом так зване «кишенькове» харчування - цукор, глюкоза в пігулках, кисло-солодкі льодяники, ізюм, курага або чорнослив. В наших умовах можна використовувати також сухофрукти. Все це запаковано в целофанові пакуночки та зберігається в кишенях однострою. Ось, мабуть, чому взятий в полон американський вояк розцінювався, як новорічний подарунок Діда Мороза.

В горах органічна потреба в цукрі збільшується. На рівнині добова норма цукру становить не більше 40 г, проте на висоті 4500 - 5000 м вона становить до 300 г. Слава Богу, бойові дії в горах УНСО ніколи не проводила вище 3000 м, отже добове споживання цукру