Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька

Глава 38. Розкриття карт: Прощання з тінню

Олена (Вероніка) сиділа у своєму новому, але вже такому рідному кабінеті в особняку Соколових. Атмосфера була напруженою. Поруч зібралися Владислав, Каріна, Софія та Артем. Їхні погляди були прикуті до неї, відчуваючи, що назріває щось важливе. Олена глибоко вдихнула, намагаючись опанувати тремтіння, що пробігло по її тілу.

Монолог Олени: «Настав час. Досить ховатися. Досить жити під чужими іменами, у тіні минулого. Тетяна... Вероніка... Ці імена були моїм щитом, моїм прокляттям, моїм порятунком. Але вони більше не я. Я — Олена Соколова. Я повернулася. І тепер світ дізнається про це. І Ірина... Вона дізнається, що її злочин був марним. Вона думала, що знищила мене. А я... я вижила. І я заберу все, що вона в мене відібрала, і притягну її до відповідальності. Це боляче. Це страшно. Це означає остаточно поховати ту Тетяну, яка так наївно любила і вірила. Але я мушу. Заради себе, заради Софії, заради цієї нової родини, яку я так довго шукала.»

Її погляд ковзнув по обличчях присутніх – вони були її фортецею. "Я більше не хочу ховатися," – твердо сказала Олена, її голос, незважаючи на внутрішню боротьбу, звучав чітко. "Моє життя як Тетяни закінчилося тієї ночі. Моє життя як Вероніки було лише маскуванням, інструментом. Тепер я — Олена Соколова. І я більше не дозволю, щоб моє минуле чи її дії впливали на моє майбутнє чи життя моїх близьких."

Каріна ахнула, Софія притиснула руку до рота. Вони здогадувалися, до чого все йде, але почути це вголос було приголомшливо. "Що ти маєш на увазі?" – прошепотіла Каріна, її очі наповнилися слізьми.

"Я хочу, щоб Ірина дізналася правду," – відповіла Олена, її погляд став холодним, як сталь. "Я хочу, щоб вона знала, хто я насправді. І я хочу, щоб поліція отримала повну картину того, що вона зробила." Вона стиснула кулаки, її нігті впилися в долоні. "Вона думала, що вона мене знищила. Вона забрала моє ім'я, моє життя, мого чоловіка. Тепер вона дізнається, що я не тільки вижила, а й повернулася, сильніша, ніж будь-коли, і маю за собою родину, яка її знищить. Це буде для неї найбільшим покаранням."

Владислав підійшов ближче, поклавши руку їй на плече. Він відчував її біль, але бачив і її незламну волю. "Ти хочеш офіційно заявити, що Тетяна Кравченко жива?"

"Саме так," – підтвердила Олена, її голос здригнувся від емоцій, але погляд залишався рішучим. "Ірина побачить, що її час закінчився."

Артем, усвідомивши масштаб її задуму, повільно кивнув. "Це геніально, сестро. Це буде удар, від якого вона не оговтається. Це покаже їй, що всі її підступні плани були марними. І це закриє рот усім пліткарям, які обговорюють її зв'язок з Сашком."

Софія та Каріна також погодилися, розуміючи, що це буде потужний психологічний удар по Ірині. Вони обговорили, як найкраще це зробити. Вирішили, що потрібно залучити досвідченого адвоката, який би представив усі докази поліції, включаючи свідчення Тетяни Кравченко, яка "повернулася з мертвих".

"Ми маємо надати поліції всі зібрані нами матеріали: записи з камер, свідчення фармацевта, результати розслідування нападу," – пояснив Владислав. "І тоді офіційно заявити, що Тетяна Кравченко, яка вважалася загиблою, є Оленою Соколовою, яка вижила і готова давати свідчення."

Олена відчувала, як у ній кипить суміш гніву та рішучості. Вона більше не була жертвою. Вона була бійцем. І тепер у неї були всі ресурси та підтримка, щоб покласти край цій війні.

"Я хочу, щоб це було зроблено офіційно, публічно," – сказала Олена. "Нехай світ дізнається правду. Нехай Ірина побачить, що її час закінчився."

Їхній план почав набувати чітких обрисів. Олена, тепер вже Олена Соколова, була готова скинути маску Вероніки та зустрітися зі своїм минулим віч-на-віч, щоб нарешті покласти край цій драмі. Це був її останній бій, і вона не збиралася відступати.

Рішення Олени Соколової (Тетяни Кравченко) було прийнято. Її адвокати, за підтримки родини Соколових, негайно розпочали офіційні процедури. Заява до поліції про те, що Тетяна Кравченко, яка вважалася загиблою, насправді вижила і є Оленою Соколовою, була подана. До неї додали всі зібрані докази проти Ірини: записи з камер, свідчення фармацевта, деталі нападу на Софію, а також нові свідчення Олени про те, що саме Ірина Кравченко була ініціатором змови та замаху на її життя в минулому.

Новина вибухнула, як бомба. Заголовки газет кричали: "Зникла спадкоємиця Соколових – це жертва замаху на вбивство, яка інсценувала свою смерть!", "Тетяна Кравченко жива: шокуюче зізнання Олени Соколової!", "Розкрито правду про зникнення! Злочинниці загрожує суворе покарання!". Телевізійні канали переривали програми, щоб надати термінові випуски новин, показуючи фотографії Тетяни до "смерті" і нинішньої Олени.

Ірина сиділа у своїй квартирі, її розум був затьмарений люттю та планами помсти. Вона гортала стрічку новин на планшеті, шукаючи підтвердження чуток про розкішний бенкет Соколових. Раптом її погляд впав на заголовок: "Тетяна Кравченко жива: шокуюче зізнання Олени Соколової".

Її серце пропустило удар. Вона відчула, як кров відлила від обличчя. Руки затремтіли, коли вона клацнула на посилання. На екрані з'явилася фотографія. Дві фотографії. Одна – усміхнена Вероніка з бенкету, інша – Тетяна Кравченко. Її обличчя. Її власне обличчя до операції.

"Ні... ні!" – прошепотіла Ірина, її голос перетворився на хрип. Вона впізнавала це обличчя. Обличчя, яке вона бачила у своїх кошмарах, яке вона так прагнула стерти з пам'яті. Це була Тетяна! Вона жива!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍