Морок Елл - Опера, Морок Елл

- Мені здається він розумно вчинив із цим родинним заворотом, - почули обидва голос Бертрана.

Налі у бронежилеті, який виглядав як темна безрукавка з матової тканини, закріплювала лазер на зап’ястку. Підійшла до Тая:

- Ми з Баком готові. Коли виходимо? Он лікарня. Садови.

- Почекай зараз я порозмовляю з одним дорослим дядьком і йдемо, - відповів ла Грандж.

Налі побачила на екрані монітора гарне обличчя зовсім молодого хлопця. Усміхався, наче побачив друга після довгої розлуки, вигукнув:

- Еле! Ти вже вільний? Вітаю. Я послав на Ла три кораблі, будуть за п’ять з половиною годин, підпорядковуються тобі. Зустрінеш.

- Тут усе вже почалося. Боюся до завтра місцеві не доживуть, їх виріжуть, усіх, - відповів Тай.

- Я спробую зібрати магів, щоб пробити портал для кораблів, але не раніше ніж за години дві.

- Кожна хвилина має значення. І так я радий тебе бачити, Скоро зустрінемося. Дякую.

- Тримайся друже.

Екран згаснув. Мун запитав:

- Хто це був?

- Старець, - відповів Тай.

- Твоє правдиве ім’я Елл? – запитав Бертран.

Тай кивнув. Підвівся, пропустив у крісло пілота Рен’єра. Обійняв Муна і Бертрана, пообіцяв що повернеться. І рішуче мовив до Рен’єра:

- Саджай. - Глянув на Налі, наказав, - Вперед, на вихід.

Гравітаційна машина під прикриттям голограми, яка висвітлювала на екран силового поля те, що знаходилося навколо, майже торкнулася днищем даху лікарні.

Налі визирнула з кабіни. Запах гару був такий різкий, що у неї збилося дихання. Тай вистрибнув першим. Присів оглядаючи дах, показав Баку і Налі на двері під дашком. Крикнув:

- Бак перший, Налі друга.

Бак пробіг мимо Тая, штовхнув ногою двері, заскочив, тримаючи периметр під прицілом лазера, поманив рукою Налі. Налі забігла на сходовий майданчик, за нею Тай. Тай пройшов вниз прошепотів що Бак замикає.

Бак наче помолодшав. Й серце не стискало й дихав рівно. Побачив мертвого військового на сходах, забрав автомат, перевірив патрони. Хмикнув. Повний запас. Підібрав армійський пістолет, кинув його Налі. Стискаючи руків’я пістолета Налі відчула себе захищеною. Вона добре стріляла.

Після яскравого світла вулиці аварійні сходи коридори здавалися темними. Налі нічого не бачила. Давно навчилася тримати свої емоції під контролем. Важкий пістолет приємно тяжів у руці. Двері на дах відчинилися впустивши трохи світла, Бак зреагував, піймав у приціл тендітну постать, ледь не вистрілив, впізнав Валу, вилаявся:

- Гівно гівняне, мале! Ти що тут робиш?

- Тихо, - прошепотів Тай, він стояв перед дверима у коридор верхнього поверху лікарні.

Вала тримала у руці бронежилат, дивилася на трійку благальним поглядом, пояснила:

- Я піду собі, я вам не заважатиму, мені тільки дістатися рецепсії, там моя мама працювала, у неї сьогодні зміна. Вона знає де тато, тато тут лікар. Я їх знайду, ми вам не заважатимемо.

- Вдягни жилет, - Налі допомогла дівчині вдягнути захист, - завеликий. Ти мала тренована, тримайся поруч, не ускладнюй нам це усе.

Вала кивнула.

На верхньому поверсі знаходилися палати для аристократії, переважно тірту. Їх зарізали й залишили у ліжках. На підлозі лежали мертві лікарі, дві медсестри, з порізаними обличчями й у роздертому одязі.

Налі боялася що Вала впізнає у комусь із вбитих своїх батьків.

Підлога залита кров’ю, стіни заляпані. Апаратура розбита. Ліжка перевернуті і кругом понівечені тіла. Вала затулила очі руками, шоковано почала стогнати:

- Я їх усіх знала, цих лікарів, медсестер. Он тітка Ділі, вона завжди пригощала мене смачним печивом, а дядько Рав вчив мене первинній допомозі, казав що у мене є талант і я можу стати лікарем.

- Вало, будь ласка, тихо. Ті хто це зробив, можуть бути ще тут, - шепотіла Налі.

- Дівчата стихніть, - процідив Тай.

- І Тай такий грубий, - шепотіла юна балерина.

На верхньому поверсі були тільки мертві.

Спустилися скривавленими сходами нижче. Стіни були побиті кулями.

Вала беззвучно молилася за своїх батьків.

Щось знову вибухнуло на вулиці, Налі здригнулася. Вона не могла повірити що усе відбувається на її очах. Зранку місто жило, а зараз вмирало.

У аптеці мародерили кілька молодих лафі, побачили Тая, почали стріляти. Тай зробив три одиночні постріли. Й причинив двері аптеки. Вала попросила відпустити її на пошуки батьків. Тай відмовив, сказав що їх там немає.

- Я мушу знати живі вони, чи мертві, - шепотіла Вала.

Спустилися на третій поверх. Тай йшов коридором, зазирав у всі палати. Кругом у кожній кімнаті зарізані по звірячому і пацієнти і медперсонал, наче вбили усіх, хто був на поверсі. Налі витерла сльози. Валу почало лихоманити. Бак стиснув автомат.