Salamander - Темні нащадки, Salamander

— Лукас! — прошепотіла вона, її голос звучав тремтячим, але сповненим надії.

Серце Лукаса почало битися, і з кожним його подихом життя поверталося в його тіло. Але Аурелія була виснажена, її сила ледь утримувалася, вона відчувала, як її магія витрачається, як її фізичні сили знижуються, але вона не могла зупинитися.

І, врешті-решт, Лукас вдихнув глибоко, його очі запалилися життям, і він сів, перехоплюючи її погляд. Але Аурелія, ледь стримуючи себе, впала на коліна, її енергія була на межі виснаження.

— Ти... ти живий... — її слова ледь виходили з губ, поки вона стискала його руку, відчуваючи, як сльози знову наповнюють її очі.

Батько піднявся з трону, його очі сяяли тріумфом. Він здавалося, насолоджувався кожною миттю, коли спостерігав за виснаженою Аурелією.

— Доню, — його голос був спокійний, майже лагідний, але за ним ховалася холодна рішучість, — ти зробила те, що я хотів. Твоя магія зруйнувала стіну між світами.

Аурелія здригнулася, її погляд ледь тримався на батькові. У її голові дзвеніли його слова. Вона усвідомила, що її магічний вибух, її нестримна енергія зробила саме те, чого він домагався.

— Ти... ти... — її голос був слабким, її ноги не тримали, а серце билося повільніше.

Але батько не звертав уваги на її стан. Його слова продовжували холодно проникати в її свідомість.

— Завдяки тобі я тепер зможу повернути собі контроль над усіма світами. Ти моя дочка, і твоя сила належить мені.

Аурелія спробувала піднятися, але її тіло не слухалося. Все, що вона могла зробити, це подивитися на Лукаса, чий погляд був повний жаху і тривоги. Його голос лунав у її свідомості, але вона більше не могла розрізнити слів.

— Ні... — прошепотіла вона, її тіло почало тремтіти. Світ навколо почав меркнути, і останнє, що вона почула, був переможний сміх її батька.

Темрява накрила її. Аурелія втратила свідомість.