Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

Їжу мені приносили в кімнату і поки ні про що не говорили. Посюсюкали зі мною всього один раз і, мабуть, через те, що відгуку не знайшли, перестали. Через тиждень жінка, що приходила до мене весь цей час, прийшла злою. Якщо до цього вона була схожа на мишу, сіре волосся, непомітна зовнішність, яка нічим не вирізняється, то зараз цей щур був розлюченим і одразу вдарив мене.

— Закінчилися шашні, пора відпрацьовувати їжу дівка! — заявила ця зараза, поки в мене дзвеніло в голові від ляпаса.

Мені в обличчя ткнули фотографію і сказали:

— Мене цікавить, де ця людина і коли вона приїде до мене!

Я на неї подивилася, як на хвору. Вона, розлютившись, почала бити мене. Після чергового удару по голові я впала без свідомості.

До тями приходила важко і лежачи на підлозі. У голові дзвеніло і було чути голоси за межами кімнати.

— Ти чогось перелякалася, подумаєш, затримався на кілька днів. У тебе вийшло знайти спільну мову з малою?

— Ні! Вона не захотіла дивитися майбутнє, коли я її попросила.

Я спробувала встати з підлоги і зі стогоном упала на неї. Почула, як відчинилися двері в мою кімнату.

— Ти зовсім збожеволіла?! — заорав на жінку чоловік — Як вона працювати буде? Скоро поважні люди прийдуть, а вона ледь жива!

— Та не здохне паскуда, вона ж перевертень, вони живучі.

— Вона ще дитина!

— Ти сам казав, дівчисько вже обертається, виживе!

І стільки ненависті в голосі.

— Вона навіть в іншому вигляді ще нетямуща. Ну ти дурепа! Не здивуюся, якщо господар уб'є тебе тепер.

Мене в чотири руки перенесли на ліжко, і чоловік мене обмив, потім дістав звідкись мазь і змастив обличчя. Через якийсь час чула, як прийшов їхній господар і жінці сильно дісталося. Судячи зі звуків, її побили, але не вбили. А мене, найближчі дні, годував чоловік рідкими супами. Коли трохи оклигала, і прийшла до тями, мене попросили подивитися на майбутнє і визначити, яка угода вигідна.

— Ти чого очима блимаєш, відпрацьовуй шавка! — рявкнув здоровенний мужик. — Не будеш працювати, будеш сидіти на хлібі й воді! Піднапруж свій дар, яка угода принесе мені вигоду.

Знову не домігся відповіді і зло сказав:

— Не годувати шавку, нехай пару днів поголодує!

Після побоїв я не до кінця прийшла до тями. А тепер якщо ще й годувати не будуть, то точно здохну тут. Перетворилася, коли залишилася сама і полізла під ліжко. Саме з під нього я відчувала подих свіжого повітря. І там справді виявила хід у вентиляцію.

«Добре бути маленькою» — подумала і сунулася в прямокутну щілину.

Кажуть, якщо в кішки пролізе голова, то пролізе й усе інше, підтверджую! А я до того ж ще й дуже маленьке кошеня, як для перевертня. Для мене вентиляційна шахта була вільною, і я спокійно йшла нею не поспішаючи. Знайшла один із виходів, такий, що навіть у людському вигляді виберуся. Думала перетворитися і вибиратися, почула голоси бандитів і затихла.

— Що там із дівчиною?

— Мовчить.

— Не можна було її на цю дуру залишати. Мало того що ледь не вбила, так дитина замкнулася, — сказав незнайомий чоловічий голос.

— Нічого, поголодує і захоче працювати.

— Не впевнений, що з цього щось вийде. Не з того ми почали. Дитину потрібно було приручити, а ми відштовхнули.

— Страх і голод мотивує набагато краще. Ось побачиш.

— Краще показати їй і батіг, і пряник, а то в неї вибору немає.

— Нехай поголодує кілька днів і покажемо їй пряник.

Пішла далі по вентиляції. Як то кажуть, порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Ні, я вірю, рідні мене шукають. Але в мені ж немає жучка, щоб показував, де я, а шкода. Так гуляючи по вентиляції, зібрала в ній усю павутину шерстю і знайшла вихід на вулицю. Сітка була пластикова і трималася на чесному слові. І навіть виходила ця конструкція на задній двір. Тут довелося вже перетворитися і вибити пластикову перепону. Після завмерла, прислухаючись, чи не прибіжить хтось. Була тиша. Знову перетворилася і висунула морду. Стрибати високо в обох іпостасях. Але якщо я кігтями з'їду по стіні, одразу виявлять. Тому я обережно сповзала ногами з вентиляції і коли набралася рішучості, розтиснула руки.

Ноги спружинили, і я нормально приземлилася. Опісля, швидко озирнулася і поспішила до кущів. Бо було чути голоси чоловіків. У кущах знову перетворилася і зачаїлася. Чоловіки про щось поговорили і поїхали. А я, поки сиділа в кущах, знайшла дірку в паркані, через яку й вилізла на сусідню ділянку. Яка була вельми занедбана. По ній пройшлася, не перетворюючись. Довго ходити кошеням було складно, втомлювалася швидко. Довелося себе пересилити, і від будинку викрадачів я буквально бігла.

Пройшла ще один будинок і зрозуміла, що я вийшла до дороги. У якому населеному пункті я була і куди мені йти не знаю. Я поки жила з батьками, навіть не спромоглася вивчити назву міста. Сховалася в найближчих кущах і налаштувалася подумки на рідних. Тепер я хотіла викликати видіння і зрозуміти, в який бік мені йти. Побачити не бачила, але змогла відчути, що йти мені треба геть із цього населеного пункту. Йшла не узбіччям, а серед дерев і кущів. Доводилося навіть спати в пухнастому вигляді. Так спокійніше і так я менш помітна. Трохи заспокоївшись, ішла вже в людському вигляді. За кілька днів дуже сильно втомилася без їжі. Воду, на моє величезне щастя, я знаходила в струмку, і він біг недалеко від дороги. А ось ні ягоди, ні гриби, я їсти не ризикувала.

Поки я йшла у напрямку до будинку, мої рідні намагалися мене знайти своїми силами. У перервах батько намагався заспокоїти маму, щоб та не впадала в істерику.

— Маїта, твої сльози нам не допоможуть! — тихо гаркнув чоловік і міцно обійняв дружину — Я теж дуже переживаю за наше малятко. Януше, є щось нове? У тебе вийшло викликати видіння?

— У мене й раніше виходило, — буркнув хлопець.

Брат мав вигляд привида з темними колами під очима. Алекс сидів поруч із ним і був у синцях. Його ніхто не бив, але синці з'явилися на ньому за одну ніч. Його батько, побачивши сина, взяв у оберемок і привіз до моїх батьків.