Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

 

 

Люк посміхнувся, почувши питання Хана, і закинув ще один ящик на борт «Сокола Тисячоліття».

 

— Так, моя мати, Еніка, дійсно Джедай, — відповів він, витираючи піт рукою. — Але вона має унікальну здатність. Її зв’язок із силою відрізняється від мого або батькового. Їй важче користуватися силою в умовах, коли темрява дуже сильна.

 

Хан зупинився на мить, роздумуючи над словами Люка. Він завжди вважав себе прагматиком і скептиком, але в житті так багато дивовижних речей, що інколи навіть йому доводилося приймати невідоме.

 

— Темрява? — перепитав Хан, нахмуривши брови. — Ти маєш на увазі темну сторону сили?

 

Люк кивнув, відчуваючи, як важко пояснити ці складні речі людині, яка не відчуває силу так, як він.

 

— Так, темна сторона. Вона впливає на матір більше, ніж на інших джедаїв. Але батько завжди був поруч, щоб підтримати її. Їхній зв’язок допомагає їм обом залишатися сильними.

 

Хан похитав головою, намагаючись уявити, як це можливо. Він бачив, як Еніка боролася, і розумів, що її сила була у чомусь іншому. Можливо, навіть у її здатності любити та підтримувати тих, кого вона обожнює.

 

На Набу

 

Наступного ранку  вони прокинулися  від теплих сонячних лугів що світили через вікно 

— Не хочу вставати  промовила вона притулившись до нього побачивши

— Тоді давай трішки полежимо разом  він.  

— промовив він із посмішкою, поглиблюючи їхній поцілунок. Еніка відчула, як його руки ніжно ковзають по її тілу, розпалюючи вогонь пристрасті всередині неї. Вона відповіла на його поцілунки з не меншою пристрастю, відчуваючи, як їхні тіла зливаються в єдине ціле.

Обі-Ван відчував її кожен дотик, кожен подих. Їхня близькість була настільки глибокою, що здавалося, ніби весь світ припинив існувати, залишивши лише їх двох у цьому моменті. Він ніжно провів руками по її шиї, спускаючись нижче до плечей, відчуваючи, як її шкіра тремтить під його дотиками. Їхні тіла злилися в єдиному ритмі, відчуваючи кожний рух, кожне дихання. Еніка відчула, як хвилі задоволення прокочуються її тілом, коли Обі-Ван ніжно і впевнено рухався в ній. Їхній зв'язок був настільки глибоким, що вони могли відчувати один одного на рівні сили, як єдине ціле.

 

Обі-Ван відчував, як її задоволення переплітається з його власним, створюючи незабутній досвід. Він знав, що їхня любов була настільки сильною, що могла подолати будь-які випробування, які життя підготувало для них.

 

Коли їхні тіла досягли кульмінації, вони разом поринули у хвилі екстазу, відчуваючи, як кожна клітина їхнього тіла наповнюється неземним задоволенням. Вони залишилися лежати разом, обіймаючи один одного, відчуваючи тепло і близькість, яка завжди була між ними.

 

— Це було неймовірно, — прошепотіла Еніка, пригортаючись до нього ще ближче.

 

— Так, це було дивовижно, — погодився він, ніжно гладячи її по волоссю. — Я завжди буду поруч з тобою, Еніка. Ми разом подолаємо будь-які труднощі.

 

Вони залишилися лежати в обіймах один одного, насолоджуючись кожним моментом, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон. Їхня любов і єдність були тим світлом, яке допомагало їм залишатися сильними та непереможними.

 

Трішки пізніше вони двох шли по дорогі  точніше Обі-Ван  вів дружину кудись за руку 

— Обі-Ван ти куди мене видеш спитала жінка  коли він схопив  її за руку — І навіщо ми прийшли до водограю 

— Я довго думав я допомогти тобі. З твоєю чутливістю до темряви та здається придумав  в Храмі тебе завжди заспокоював шум води ти тоді ставала більш спокійною і зосередженою. Я подумав, що водограй може допомогти тобі знайти внутрішню рівновагу і відчути силу світла навіть у найтемніші часи. Еніка кивнула, відчуваючи, як спокійний шум води дійсно допомагає їй розслабитися. Вона завжди любила воду, її м'який шум і прохолодний дотик. Це нагадувало їй про мир і гармонію, які вона шукала у своєму житті.

— Ти завжди знаєш, як допомогти мені, — сказала вона, обіймаючи Обі-Вана. — Дякую тобі за це.

 

Вони сіли біля водограю, тримаючись за руки, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон. Обі-Ван ніжно погладив її руку, відчуваючи тепло її шкіри.

 

— Я завжди буду поруч, — сказав він, дивлячись у її очі. — Разом ми зможемо подолати будь-які труднощі.

 

Еніка посміхнулася, відчуваючи, як її серце наповнюється спокоєм і впевненістю. Вона знала, що їхня любов і підтримка один одного зроблять їх сильнішими та допоможуть подолати будь-які виклики.

 

— Я вірю в нас, — прошепотіла вона, притулившись до нього. — І я знаю, що разом ми зможемо все.

 

Обі-Ван кивнув, відчуваючи, як їхні зв'язки стають ще міцнішими. Вони сиділи біля водограю, насолоджуючись кожною хвилиною, проведеною разом, і відчуваючи, як їхня любов і єдність допомагають їм знайти силу і спокій у найтемніші часи.

 

— Давай будемо тут ще трохи, — запропонував він, обіймаючи її. — Просто насолоджуватися тишею і миром, який дарує нам цей момент.

 

Еніка кивнула, її очі блищали від ніжності та задоволення. Вони сиділи разом, відчуваючи, як навколишня природа і спокій водограю допомагають їм знайти внутрішню рівновагу і гармонію.

 

— Це дійсно допомагає, — сказала вона, дивлячись на Обі-Вана з вдячністю. — Я відчуваю, як темрява відступає, коли я поруч з тобою і відчуваю цей спокій.

 

Обі-Ван посміхнувся, відчуваючи гордість за свою дружину. Він знав, що їхня любов і підтримка один одного — це те, що допомагає їм боротися з будь-якими темними силами.

 

— Я завжди буду поруч, — сказав він, ніжно цілуючи її в лоб. — І разом ми знайдемо шлях до світла.

 

Вони сиділи біля водограю, насолоджуючись тишею і миром, який вони знайшли разом. Їхні серця билися в унісон, і вони знали, що їхня любов і єдність зроблять їх сильнішими та допоможуть подолати будь-які труднощі, які можуть чекати попереду.