Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

Обі-Ван обережно зняв свою сорочку, дозволяючи Еніці торкнутися його оголеної шкіри. Її пальці ніжно ковзнули по його грудях, відчуваючи тепло і силу кожного м'яза. Він відповів тим же, знімаючи її туніку, виявляючи її прекрасне тіло в м'якому світлі вогню.

 

— Ти прекрасна, — прошепотів він, захоплюючись її красою. Її тіло було для нього наче витвір мистецтва, кожна лінія, кожен вигин був ідеальним.

 

Еніка посміхнулася, її очі блищали від радості та бажання. Вона потягнула його до себе, їхні тіла злилися в один гарячий поцілунок, який був відлунням їхніх найглибших почуттів.

 

Їхні рухи стали ще більш інтенсивними, і вони втрачалися один в одному, забуваючи про все навколо. Їхні бажання були нескінченними, і вони насолоджувалися кожною миттю, проведеною разом.

 

У цей момент вони були одне ціле, їхні серця билися в унісон, і світ навколо здавалося не мав значення. Тільки вони, їхня любов і бажання заповнювали весь простір навколо.

 

Коли вони нарешті досягли вершини своїх почуттів, вони відчули, як хвиля задоволення і блаженства накриває їх обох. Вони лежали разом, обіймаючи один одного, відчуваючи як їхні серця поступово заспокоюються.

 

— Це було неймовірно, — прошепотіла Еніка, дивлячись у його очі, наповнені задоволенням і любов’ю.

 

— Так, це було, — погодився Обі-Ван, ніжно поцілувавши її в лоб. — І я готовий проживати такі моменти з тобою знову і знову.

 

Вони лежали разом, насолоджуючись теплом і близькістю, знаючи, що їхня любов зробить їх сильнішими та щасливішими, попри всі виклики, які можуть чекати попереду.

Еніка сиділа простому літній платі блакитного коляру  на білці балкона і наблювала за тренуванням Обі-Вана.Він підійшов до неї та став біля неї  .

— Не хочеш потренуватися в силі  .Річ утому, що Еніка зараз рідко коли користувалася силою  оскільки сила зараз буквально  наповнена тьмою, а його дружина буквально слабшала коли торкалась темряви . Він дослідивши це питання  після того, як  вони повернулися з Каррібіана.Ну так  ось він вияснив що  чим сильніше  темрява тем слабша его дружина  це надаватися «Сенситивністю до Сили" .Доки вона була его падаваном це  не так сильно впливало на неї вона просто ховалась в его силі тому вона так просто користувалась силою під час свого падаванстава .Зараз коли вони одружені  вони хоть і поділяли достатньо сильний  зв'язок, але вони все одно вважались двома  окремими джедаями .Так і темряви  зараз в рази більше .Тому він вирішив навчити  її справлятися з цією ситуацію 

Він посміхнувся  і за допомоги сили  підняв її в повітря спустивши до себе 

— Я могла і сама спустися ти знаєш 

 

Еніка посміхнулася, відчуваючи, як її тіло злегка піднялося в повітря. Вона обернулася і побачила, як Обі-Ван стоїть поруч, зосереджено керуючи силою.

 

— Знаю, — відповів він з ніжною посмішкою. — Але я люблю тобі допомагати, навіть у таких дрібницях.

 

Коли її ноги торкнулися землі, вона відчула, як його руки обережно обіймають її за талію. Їхні погляди зустрілися, і в цей момент вони знову відчули ту особливу близькість, яка завжди існувала між ними.

 

— Обі-Ван, я знаю, що ти хочеш мені допомогти, — прошепотіла вона, торкаючись його обличчя. — Але мені важко боротися з темрявою, яка зараз панує навколо.

 

Обі-Ван кивнув, розуміючи її почуття. Він знав, що темрява, яка насувається з кожним днем, робить її слабшою. Але також знав, що її сила і рішучість можуть допомогти їй подолати будь-які труднощі.

 

— Ми разом, і це найважливіше, — сказав він, ніжно торкаючись її волосся. — Ми знайдемо спосіб подолати цю темряву. Я вірю в тебе, Еніка.

 

Вона відчувала його підтримку і силу, яка передавалася через їхні дотики. Це надавало їй впевненості та рішучості.

 

— Добре, — погодилася вона. — Спробуймо потренуватися разом.

 

Вони вийшли на трав’янисту галявину біля озера, де природа створювала ідеальне місце для медитації та тренувань. Обі-Ван став напроти Еніки, закрив очі та зосередився на силі, яка оточувала їх.

 

— Спробуй відчути силу в собі, — прошепотів він. — Не бійся темряви, вона не може тебе зламати.

 

Еніка закрила очі та зосередилася, намагаючись знайти внутрішню рівновагу. Вона відчула, як сила починає текти крізь неї, спочатку слабко, але поступово набираючи міцність. Темрява, яка оточувала її, здавалася менш загрозливою, коли вона відчувала підтримку Обі-Вана.

 

— Добре, Еніка, — прошепотів він, відчуваючи, як її сила зростає. — Ти сильна. Ти можеш це зробити.

 

Вона відчула, як її зв’язок із силою стає міцнішим, і темрява відступає. Її тіло наповнилося енергією, і вона відчула, що може впоратися з будь-якими викликами.

 

— Я відчуваю, — прошепотіла вона, відкриваючи очі та дивлячись на нього з новою рішучістю. — Я можу це зробити.

 

Обі-Ван посміхнувся, відчуваючи гордість за свою дружину. Вони продовжили тренування, разом долаючи темряву, яка намагалася їх розділити. Їхня єдність і любов були тим світлом, яке допомагало їм залишатися сильними та непереможними.

 

Коли сонце почало заходити, вони закінчили тренування і повернулися до свого дому. Вечірнє світло створювало особливу атмосферу затишку і спокою.

 

— Ти прекрасно впоралася, Еніка, — сказав Обі-Ван, обіймаючи її. — Я завжди вірив у тебе.

 

— Дякую, — відповіла вона, притулившись до нього. — Ти завжди був для мене джерелом сили та натхнення.

 

Вони стояли разом, дивлячись на захід сонця, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон. Їхня любов і підтримка були тим світлом, яке допомагало їм боротися з будь-якими темними силами.

 

— Ми подолаємо все, що на нас чекає, — сказав Обі-Ван, дивлячись на горизонти. — Разом ми непереможні.