Горова Ольга - Лавандовий грудень, Горова Ольга

– То що, Міло? Вийдеш? – знову запитав.

– Вийду! – щасливо посміхнулася вона, обійняв Женю. Затиснула цього ведмедика між ними, притримуючи його однією рукою, а другою перебирала волосся Жені на потилиці. – І я кохаю тебе! Згодна заміж вийти...

 Замість відповіді, він почав так гаряче цілувати її, ща забрав і подих, і пам'ять про місце! Усі думки з голови вивітрилися! Тільки відчуття повного щастя та спокою залишилися. Впевненості, що з ним – інакше все буде, і правильно, для обох «найвірніше», своє.

А коли він волю губам дав, нарешті, почала жадібно повітря заковтувати, уткнувшись маківкою в його плече. Один вдих. Другий...

Тут Міла насупилась, чогось не зрозумівши. Підвела голову, озираючись.

– Женю?

– Що, кохана? – він дивився на неї такими щасливими очима, продовжуючи обіймати, що вона в посмішці розпливлася.

– Хочеш вір, хочеш ні, але я відчуваю запах лаванди, Женю! І дуже сильний, – поділилася Міла з ним своїми відчуттями. – Містика якась, не інакше!

А він відкинув голову і розреготався у весь голос, продовжуючи міцно обіймати її.

– Жодної містики, Міло! – все ще крізь сміх, спробував пояснити. 

 Ковтнув повітря. Після чого однією рукою витяг іграшку, яка так і залишалася затиснутою між ними. 

– Все по-дорослому: справжній «лавандовий ведмідь», з Австралії, лімітований завіз, із сертифікатом! – підморгнув їй Женя, тримаючи цю іграшку перед обличчям Мили. – Він набитий твоєю лавандою під зав'язку! Запах посилюється, як у руках потримаєш, від тепла тіла. До нього в комплекті навіть спеціальний контейнер є, щоб у мікрохвильовій печі гріти, – пояснюючи, Женя відв'язував кільце від іграшки.

А Міла все ширше усміхалася, слухаючи його пояснення. Дозволила обручку собі на палець одягти. Вихопила ведмедика з рук Жені та, поки він знімав туфлі, міцно притиснула ведмежа до грудей, уткнулася носом у пухнасте хутро. Дійсно неймовірно чистий запах лаванди! Такий насичений!

– Ніколи не думала, що для мене щастя – буде лавандою пахнути! – зізналася йому, підхопивши ще й забутий ними букет, коли Женя обійняв її та почав углиб квартири тягнути.

– Я теж, – погодився Женя. – Але і не найгірший аромат, як подумати. Заспокоює до того ж судячи з досвіду дядька Льоші, – підморгнув він.

Мила розсміялася в голос. Від щастя, що переповнювало її, пузирячись ейфорією в душі та серці, перетворюючи звичайну реальність – на казку.

– На мою думку, там справа більше в коньяку була, – нагадала Міла про досвід його родича.

– Не проблема, ми й коньяку прикупити можемо, якщо однієї лаванди мало буде, – Женя знову міцно поцілував її у губи. – Разом і не з такими проблемами впораємось. Адже правда? – уважно й упевнено глянув у її очі.

– Правда! – погодилася Міла, міцно притискаючи до себе і цього чоловіка, і його пухнастий подарунок. – У мене таке почуття, що разом з тобою ми з чим завгодно впораємося! – зізналася вона.

– Дуже вірне відчуття! – погодився Женя, нахилившись, щоб знову поцілувати її, оточену ароматом лаванди, який став просто дурманним.

Напевно, через тепло їхніх тіл та обійми.

 

Кінець

10.01.2017

 

Кінець

З цією книгою читають Сучасна проза 237321 Геніальна дурепа Інна Камікадз 404481 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 634120 Любовне фентезі 392328 Серце Яру Горова Ольга 35687 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно