Олександр Остапович Авдєєнко - Дунайські ночі, Олександр Остапович Авдєєнко

У розділі «Забезпечення» вказується, якими саме силами, якою зброєю і матеріальними засобами треба забезпечити виконання плану.

План закінчується без будь-якого пафосу, діловито: «Всі психологічні і бойові операції будуть узгоджуватися на перших порах, як у часі, так і за змістом, щоб не знизити дійовості основної кампанії, щоб швидше досягти наміченої мети».

Картер замовк, запалив, жадібно ковтаючи дим.

Чарлі кілька хвилин мовчки дивився на похилену, гладко зачесану, розділену рівним проділом голову американця. Чогось іще ждав від нього.

— Все? — спитав згодом.

— Хіба вам цього мало? — Картер був здивований.

— Ні, не мало, але…

Чарлі обережно, нишком підсунув до співрозмовника кілька цупких, як нові колоди карт, пачок американських банкнотів. Картер недбало накрив їх капелюхом і подумав: «Здається, тисяч десять».

— Що ви хочете з усим цим робити? Пробачте за наївне питання. Але мені здається, я маю право на нього.

— Маєте! А я маю право не відповідати. Думаю, ви самі здогадаєтесь.

— Про дещо, звичайно, догадуюся. Під шумок угорських подій вдертись у Східний Берлін, так? Зажадаєте Польської Сілезії, Східної Прусії?.. Чи не рано?

— Виявляється, ви жартівник, містер Грехем. Злий жартівник.

— Не подобаються такі жарти? Пробачте, будь ласка. Не буду. Перейду до серйозної теми. Скажіть, що нового в суецькій кризі!

— Хіба ви не читаєте газет, містер Грехем? Учора Фостер Даллес повернувся до США. У Нью-Йорку він виступив з дуже й дуже оптимістичною заявою про наслідки зустрічі в Лондоні з англійським і французьким міністрами закордонних справ та іншими членами «асоціації». «Досягнуто великих успіхів!» «Продемонстровано чудовий дух взаєморозуміння».

— Читав!.. Мильна булька. А як насправді? Чи будуть Англія, Ізраїль і Франція пробивати собі зброєю, як пишуть газети, шлях через канал, чи обмежаться погрозами?

— Бачите…

— Будуть. Тепер це ясно. Війна в Єгипті неминуча.

— Чому вам це стало ясно тільки тепер?

— Тому, що тепер ви заручилися невтручанням країн Варшавського пакту. Вони застрянуть у тупику «Проблеми № 1». Я не помилився?

— Містер Грехем, ви вимагаєте послугу за послугу? Але… мої відомості коштуватимуть значно дорожче, ніж ваші.

— Ви теж, виявляється, жартівник, мсьє. Мстивий жартівник. Так, непогано відомстили мені… за все.

— Але тепер ми квити і у вас є змога почати все знову.

Вони розплатились і попрямували алеєю у напрямку Королівського павільйону — він виднівся недалеко, в кінці ставка. Там вони сіли у автомобіль і рушили широким проспектом Фоша, що веде до велетенської круглої площі Етуаль, Тріумфальної арки і могили Невідомого солдата.

В одній вечірній паризькій газеті, через кілька годин після розмови Картера і Чарлі, була надрукована сенсаційна замітка.

«Сьогодні о сімнадцятій годині двоє американських туристів, світлолиций янкі і смуглявий житель півдня, очевидно, бразілець, потрясли парижан, які давно перестали дивуватися будь-чому. Це трапилося недалеко від Тріумфальної арки. Американці, чинячи своє безумство, мабуть, розраховували на те, що й над ними колись буде споруджено тріумфальну арку і на їхніх могилах запалахкотить незгасне полум'я, що зігріває Невідомого солдата.

Заокеанські гості цілий день колесили по Парижу на мишачому «сітроєні», взятому напрокат, заглядали у кожне попутне бістро, щоб хильнути аперитив. Вони надудлилися по самі вуха. Їдучи на повній швидкості по авеню Фош, «п'яний сітроєн» налетів на важке «Рено». Чому? Навіщо? Чи не для того, щоб випробувати міцність радіатора машини, а заодно і двох хмільних голів? На щастя, у поліцейський морг привезли тільки одного потерпілого. Житель півночі, на прізвище Грехем, віддав богові душу одразу. Житель півдня відбувся синцями. На жаль, його особу не встановили не тільки репортери, але й поліція. Він зник. Зіваки з авеню Фош, свідки аварії, твердять, що бачили пораненого за мить до того, як на місце події примчала поліція. Зіваки, як відомо, фантазери, але… Бажаємо вам швидкого одужання і доброго здоров'я, таємничий південноамериканцю!»

Ця замітка, як з'ясувалося трохи згодом, була інспірована «південноамериканцем Чарлі», досвідченим співробітником розвідувального відділу об'єднаного англо-франко-ізраїльського штабу спеціальних військ.

Поки паризька поліція встановлювала особу Картера, Чарлі давав лад своїм трофеям. У тихому, огородженому залізними ґратами особняку на авеню Фош, де містився розвідувальний відділ об'єднаного командування власників акцій Суецького каналу, Чарлі власноручно вистукував на машинці те, що зафіксувала магнітофонна плівка в кафе «Прекатлан». Голос покійного містера Рандольфа Картера звучав ясно як живий.

За годину в розпорядженні англо-франко-ізраїльських генералів, майбутніх усмирителів непокірного Єгипту, що посмів зазіхнути на священну власність своїх «благодійників», був важливий документ, що давав їм змогу, не оглядаючись на Радянський Союз, напасти на єгиптян. Коли почнеться акція в зоні Суецького каналу, росіяни будуть втягнуті в несподівані грізні події в Угорщині. Їхні найкращі дивізії, виконуючи Варшавський пакт, рушать до берегів Дунаю і не перешкоджатимуть об'єднаній армаді французів, англійців, ізраїльтян чинити злодіяння на берегах Нілу та Середземного моря.

Застава Смолярчука була розташована у найвіддаленішому містечку на Дунаї. Далі, в гирлі ріки, в його незліченних рукавах, протоках і на островах великих населених пунктів немає. Є тільки маленькі рибальські села, будиночки бакенщиків та лісників. Ангорська застава — крайній підрозділ дунайських стражів. До неї з лівого флангу примикають морські прикордонники.

І штаб Смолярчука, і солдатська казарма, і всі служби містилися у найбільшому будинку Ангори, що височів серед старих акацій на березі Дунаю. Цей двоповерховий будинок, з терасою для оркестру і любителів танців, побудували ще румуни років тридцять тому з