Олег Костянтинович Романчук - Право на істину, Олег Костянтинович Романчук

— Що вам треба від мене? — кидаю я. Здається, до мене повертається втрачена рівновага, я зручніше вмощуюсь на дивані. Якщо вони мене не порішили під час бійки, виходить, я їм для чогось потрібний. Логіка проста. Отже, варто поторгуватись. А там буде видно.

— Насамперед аби ви не робили дурниць і не влаштовували побоїщ. Бідоласі Сальваторе ви пошкодили щелепу. Він страшенно ображений на вас. А він не з тих, хто дарує…

— Що далі? — запитую нетерпляче.

— Про це ми поговоримо дещо пізніше. Гадаю, що МАБР поторгується за одного із своїх асів, — явно знущаючись, промовляє Рюлле і встає з фотеля. Робить кілька кроків у напрямі до виходу, але несподівано зупиняється. Не повертаючи у бік голови, каже: — 3 вами спілкуватиметься переважно доктор Найдер. Розкрию маленький секрет: йому дуже імпонує, коли до нього звертаються “гер Дорнбергер”. Доктор просто обожнює цю людину.

Двері зачинились за керуючим філіалом компанії.

— Якщо вірити вашому патрону, — не без сарказму запитав я, перевівши погляд із дверей на мого охоронця, — доктор дуже шкодує, що пізно народився і не зміг відчути себе в ролі цього есесівського, а потім пентагонівського генерала або принаймні прислужитися таким, як він — бізнесменам і військовим “а-ля Вальтер Дорнбергер”? Навіть не втрималися, щоб не увічнити сумної пам’яті автора горезвісної ідеї космічної ПРО.

Моя репліка, судячи з усього, ніскілечки не пройняла цього ревного поцінувача нацизму. Він лише іронічно всміхнувся, відкусив кінець сигари, сплюнув і демонстративно запалив. Умостившись в фотелі, в якому щойно сидів один з босів компанії, майже дружелюбно висловив припущення:

— Гадаю, ми все чудово полагодимо і про все домовимось.

— Побачимо, — я бридливо відвернувся, аби не дивитися на цю самовпевнену пику.

— У вашому становищі не варто бундючитись. Умови диктуємо ми, а не заложник, — у голосі “Дорнбергера” прозвучала неприхована погроза.

— У вас є конкретні пропозиції?

— Перестаньте рефлексувати. — Доктор Най-дер, задерши голову, випустив кільце диму. З його невимушеної поведінки я зробив висновок, що за кожним моїм рухом стежить невидима охорона. — Програють і професіонали, — майже з батьківським співчуттям мовив він. — А щодо пропозицій, то ми ще не все обміркували як слід. Поки що можемо просто порозмовляти, пофілософствувати про несподіванки і метаморфози, які трапляються в нашому житті.

— Наприклад, як можна використати “космічний катафалк” з метою виведення крайтронів, ядерних зарядів та іншого мілітаристського начиння на геостаціонарну орбіту?

— Поцілили в десятку! — зареготав “Дорнбергер”. — Я завжди цінував розумові здібності інспекторів МАБРу. І в той же час мене страшенно дивують ті, котрі гадають, ніби світ без ядерної зброї став реальністю, ніби нове політичне мислення — це надбання всієї цивілізації. Ви також дотримуєтесь цієї химерної доктрини?

Я вирішив промовчати. Нехай виговориться новоявлений космічний фюрер. Треба якомога ліпше розібратись у позиції противника.

— Бачите, гер Клим, — розцінивши мою мовчанку як заохочення до свого монологу, доктор Найдер довірчим тоном висловлює свою чергову сентенцію: — 3 роками починаєш усе більше розуміти, що демілітаризація — це ярмо на шиї людства і планети. Підсолоджене ярмо. Регрес. Відступ у кам’яний вік. Рано чи пізно суспільство повернеться до думки про доцільність, навіть необхідність ієрархічної структури цивілізації. І це закономірно. Всесвіту притаманна ієрархічність будови, а людське суспільство, життя на Землі — це лише маленька цеглинка в безкрайніх просторах Всесвіту. І ця цеглинка також має власну ієрархічну структуру, яку червоні, комуністи, намагались порушити, втручаючись у природний хід історії, буття, розвитку матерії. На якомусь етапі ми змушені були відступити, але боротьба не припинялась ні на мить. Навіть в умовах “зоряного миру” ми готові вирватись у космос і звідтіля примусити людство схаменутись. В противному разі воно виродиться.

— Хто це — ми?

— Ми — ті, хто воліє бачити кожного землянина у призначених богом і природою комірках буття. Ми — ті, хто не може погодитись з насильницьким втручанням у самоорганізацію матерії.

— Якесь дивне поєднання: бог і самоорганізація матерії, — кинув я іронічну репліку. — Подібна концепція турботи про людство дуже нагадує коричневу демагогію. Чого ви домагаєтесь?

— Ми маємо намір відродити “принципи генерала Дорнбергера”, які примусять червоних і прокомуністичних функціонерів відмовитись від плутократичної доктрини “світу без ядерної зброї” і “зоряного миру”.

— Марна справа. Це вже реальність.

— Реальністю є те, що інспектор МАБРу знаходиться на “гасієнді Дорнбергера”, а доктор Найдер змушений грати роль проповідника, — ошкірився від свого жарту космічний наці. — Реальністю є те, що нині зло протистоїть не добру, а ще більшому, могутнішому злу.

— Виходить, у світі існує ще й суперзло?

— Це суперзло — порушення ієрархічної структури суспільства.

— Ну, звичайно. Вам хотілось би, щоб і далі багаті багатіли, а бідні ставали ще біднішими.

— Наша дискусія ні до чого не приведе, — доктор підвівся з фотеля і ткнув погаслу сигару в попільничку, що стояла біля дисплея “відеотекса”. — Краще подумайте над своїм становищем. Операція виведення на навколоземну орбіту ядерної зброї вступає в завершальну фазу, і ми не можемо допустити, щоб інспектори МАБРу плутались у нас під ногами. Ми і так змушені були відкласти старт “космічного катафалка” через безглузду смерть нашої людини, на слід якої вам вдалося напасти. Довелося відмовитись і від послуг одного голомозого, котрий став проявляти підвищений інтерес до робіт, які його не стосувались безпосередньо. Зраду краще попередити. Нащо все це вам розповідаю? Щоб ви знали: ми послідовні у своїх вчинках і завжди домагаємось того, чого прагнемо. Нас ніщо не зупинить. Тож добре все зважте. Співпраця з “Ай-бі-кей” гарантує вам успіх і благополуччя.

— Спроба вербування?

— Розумійте як хочете. За кілька днів наодинці до того, як відбудеться старт “космічного катафалка”, ви зможете все обміркувати. Там побачимо… У вашому розпорядженні “відеотекс” — фільми на будь-який смак, інформація з-за меж гасієнди тощо. Але, як самі розумієте, все з відома Служби безпеки компанії, все під її контролем.

— Могли б про це й не нагадувати, — похмуро кидаю я.