Богдан-Ігор Васильович Антонович - На другому березі (збірник)

я не зможу для тебе вирізьблювати, мов діаманти, вірші, як дні кругом все гірші, все гірші. Але я знаю: в цю хвилину непригожу небавом, може, навіть нині нараз тебе побачу в простої людини чині. 4 Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б'є шалене, а думка з ним водно? Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б'є шалене? А може, чує що воно. Вірш про вірші
Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. Туман обійме ночі злий, туман, що в кольорі золи. Півкола на воді розвівши, поволі місяць сів. На галуззі задуми листя виросте блакитних слів, заслониш очі тишею, немов руками, а тоді почуєш спів, почуєш вірші. Не ті в книжечках, що парфумів мають пах, а інші, лиш черенками думок друковані на серця сторінках. Про строфу
Чотири різнобіжники на мапі серця, чотирикутник радості та болю, чотири припрямки до боку, що не зветься, що входить клином — між чуття та волю. Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить, серп і серпанок нам на ніч коротку. Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра, вкладаю тихість уст — в строфи коробку. Об'явління
Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту, як врешті зрозумію життя таємний глузд, зів'ялий лист незнання, мов буря, розмету і роздеру безвісність, мов плахту, нагамуз. Землі закриту книжку в обгортці синій неба з дрижанням від напруги руками розгорну. Під бачення серпами падуть ниць мряки стебла, і світла сніп розвиднить кімнату днів курну. Я ждав на цю хвилину, що тишею велична, яка проб'є прозрінням усе нове й старе, яка мовчущим криком німих очей закличе і обрій в безкрай неба двигне гір двигарем. Вночі пішов на зустріч, де поле й ліс суміжні, і в свисті бур побачив десь вогняні стовпи. У блискавок пурпурі стояв на роздоріжжі заслуханий, задивлений поет — сліпий. Ніч
Не хочу більш писати вірші, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжні потрібні ще кому сонети тепер, коли шпилі найвищі й найкращі падають ідеї,