Анастасія Шевердіна - Тільки разом

є офіцер безпеки та його помічник, які призначаються послом. Він міг би рекомендувати мене на посаду помічника офіцера безпеки у французькому посольстві в Німеччини, Іспанії або Росії. Згодом, як він вважав, я міг би здобути й вищу посаду. Я сказав, що не можу відразу відповісти й потребую часу на роздуми. Мсье погодився.

Удома я розповів про цю пропозицію Леону. На мій подив, батько був категорично проти. Він сказав, що з моїм правдолюбством і тонкою душевною організацією я не зможу працювати у службі безпеки. Для такої роботи, переконував Леон, потрібні люди хитрі, витримані, обережні й незламні. До того ж, у цій сфері завжди присутні всілякі інтриги, з якими я не зможу впоратися й наражуся на серйозну небезпеку. І хоча я був певен, що витримки й незламності в мене вистачає, а робота в міністерстві іноземних справ могла б допомогти мені у твоїх пошуках, я відчув, що маю прислухатися до батька.

Я зустрівся із мсьє у призначеному місці у призначений час і ввічливо йому відмовив. Як основний аргумент проти цієї посади я використав, за порадою Леона, свою «психічну нестабільність». Мсье прицмокнув, залпом випив еспресо, мовив «Шкода!» і попрощався зі мною. Відтоді я ніколи його не бачив, але інколи мені здається, що за мною стежать у метро, у готелі, на вулиці, під час обіду в університеті. Певно, я втрачаю залишки здорового глузду. Утім, це не така вже і трагедія, правда?

7 вересня 2008 р.

Привіт, Кет! Вітаю із Днем народження! У мене сьогодні хороший настрій, сподіваюся, у тебе також? Цікаво, як ти живеш, чим займаєшся, як святкуєш дні народження? Мені дуже хотілося б, щоб ти мала все найкраще в житті!

За рік, який минув, я так і не знайшов тебе, як бачиш. Проте, я не можу сказати, що прожив його марно. Я багато й натхненно працював, подорожував, і, попри значні витрати, зміг накопичити невеличкий капітал.

Знаєш, чим я займався цього року? Ніколи не здогадаєшся! Мене запросили працювати консультантом в Університеті Аліканте. На базі цього навчального закладу за моєї безпосередньої участі було розроблено платформу машинного перекладу Apertium. Виявилося, що працювати над лінгвістичним програмним забезпеченням дуже цікаво. До того ж, машинний переклад — надзвичайно необхідна річ, і мені приємно, що я долучився до цієї справи. Apertium використовує кінцеві перетворювачі для всіх своїх лексичних трансформацій, а також приховані моделі Маркова для виокремлення частин мови або усунення протиріч у категоріях слів. Наразі програма підтримує романські мови. Звичайно, якість перекладу могла би бути кращою, і фахівці багатьох країн працюють над удосконаленням автоматичного перекладу текстів широкої тематики. Я дуже хочу, Кет, щоб люди краще розуміли один одного, щоб люди розуміли мене, а я — їх. Не знаю, чи це можливо, але я про це мрію — про взаєморозуміння, взаємодопомогу, про гармонію. І про тебе.

Щасти тобі, люба Кет! Обіймаю!

7 вересня 2009 р.

Привіт, Кет! Із Днем народження! Думаю, тобі буде приємно дізнатися, що я знайшов товариша. Узимку я розпочав професійне листування з одним шведським мовознавцем, який виявився дуже освіченою, інтелігентною і просто приємною людиною. У травні Георг запросив мене до Уппсали, де він викладає. Як же мені подобаються старовинні університетські міста, Кет, ти навіть не уявляєш! Звичайно, ми відвідали будинок-музей Ліннея, місцевий кафедральний собор, королівський замок. Але найбільше мене вразив національний парк Сарек, яким ми мандрували сім днів без будь-якого зв’язку зі світом. Георг, як і я, не любить натовпу, метушні, сторонніх очей і зайвих питань. Він — не звичайний кабінетний учений, книжний черв, якими зазвичай бувають університетські професори, а справжній чоловік — витривалий, сильний, справедливий, але при цьому уважний до близьких і по-справжньому людяний. Цей тиждень, який я провів із Георгом серед стрімких гір, льодовиків, холодних заток і скромних скандинавських квітів, змінив мій погляд на життя й людину. Георг і Швеція додали мені мужності й сили. Коли мені стає сумно і страшно, я заплющую очі й уявляю, що стою на гірській вершині. Унизу лежить дельта Сареку — зелена, повноводна, сповнена чистоти і блиску. Блакитні фортеці гір, увінчані крижаними шапками, розповсюджують холод і спокій. Неквапливо пливуть хмари, долина міниться, сонце сяє на поверхні води і зледенілих схилах. Я із сотню разів думав, що розіб’юся, доки ми видерлися на пік Наммат. Але коли я опинився угорі, я зрозумів слова Георга про те, що заради вершини не страшно загинути. Я думаю, Кет, що будь-яке вивершення — це щастя й подвиг. І вірю, що моє щастя і мій подвиг попереду.

7 вересня 2010 р.

Привіт, Кет! Із Днем народження! Я в порядку. Мене запросили викладати до Мюнхенського Університету Людвіга-Максимилліана. Умови хороші, оплата праці гідна. Я майже не маю вільного часу. І це добре, бо я боюся залишатися наодинці з собою.

Загалом усе нормально. Хіба що в Гессені мені хотіли висунути звинувачення в педофілії. Людей непокоїть, що я всіма можливими способами намагаюся знайти дітей 1997 року народження й поспілкуватися з ними. Я нікого не звинувачую. Мені вдалося все владнати й уникнути скандалу.

Не знаю, чи варто тобі казати… Не хочеться травмувати тебе, моє сонечко, не хочеться дискредитувати себе, але я присягав писати лише правду… Мені дуже соромно і прикро, Кет, правда, дуже соромно, але я не зміг утриматися… Не знаю, як пояснити, як виправдатися… Коротше кажучи, у мене була жінка… Вона виявила ініціативу, вона насправді красива, і я не зміг встояти. Вона нічого для мене не значить. Вибач мені, будь ласка! Я ще молодий, утримання тяжко мені дається. Я люблю тебе, Кет, люблю кожну хвилину свого життя, хоча я тебе й не вартий. Можеш думати й казати що хочеш, але у своїй душі я жодного разу тебе не зрадив!

7 вересня 2011 р.

Вітаю із Днем народження, Кет! Бажаю тобі всього, чого ти