Верона Дарк - Після зради, Верона Дарк

Життя Адріана після зникнення Ніки з його дому і його серця стало монотонним і сірим. Він виконував свої обов’язки, зустрічався з клієнтами, керував справами компанії, але все це було... автоматично.

Через кілька тижнів після отримання результатів ДНК-тесту, в його телефоні знову з'явилось ім’я, яке викликало в нього лише гнів — Ірен.

— У мене стався викидень… — її голос звучав нещиро, театрально. — Дитини більше немає…

— Мені байдуже, — сухо відповів Адріан і поклав слухавку.

Він не повірив їй до кінця. Інтуїція підказувала, що це чергова гра Ірен. Але йому вже було все одно. Ірен зруйнувала його життя — це була єдина правда, яка мала значення. Вона вбила його кохання, зруйнувала його надії, вкрала його Ніку.

Після тієї розмови він довго сидів у своєму кабінеті, втупившись у порожнечу, ніби в ній можна було знайти відповідь. Він хотів поїхати до Ніки. Хотів пояснити, благати, сказати, що тепер усе інакше, що більше нічого не заважає їм бути разом.

Але… він не поїхав.

Бо переконав себе, що вже пізно. Що Ніка знову зі Стасом, що, можливо, вона щаслива. І що він не має права знову влізати в її життя.

Вечорами Адріан сидів у порожньому будинку, з келихом віскі, вмикав старий програвач і слухав музику, яка колись звучала фоном їхніх з Нікою вечорів. Йому здавалося, що він досі відчуває її запах на подушках, досі чує її сміх у коридорі.

Його мама бачила, як повільно згасав її син. Вона не питала зайвого, не вимагала пояснень — просто була поруч. Але навіть вона не могла витягнути його з темряви, в яку він занурився.

Коли життя втратило Ніку — воно втратило сенс.

Адріан часто сідав у машину і їхав без цілі. Просто, щоб не бути в чотирьох стінах.

І хоча світ продовжував обертатися — в його серці час зупинився.