Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Хасан, не приховуючи іронії, продовжив:  
— А чому тоді у Еміне немає кільця?  

Мустафа впевнено відповів:  
— Як повернеться Дем’ян, тоді вручить. Це не так важливо.  

Василіс, який сидів поруч, додав:  
— Головне, що вони тепер наречений і наречена, і ми були свідками цього.  

Хасан, здавалося, не збирався зупинятися:  
— Наскільки я знаю, Дем’ян — розумний чоловік, працює лікарем, допомагає пацієнтам, усі його дякують. Але ви взагалі знаєте, хто його сім’я?  

Антоніс, не витримавши, різко втрутився:  
— Замовкни! Яке тобі діло до нашої сім’ї?  

Хасан, ігноруючи його, продовжив:  
— Якщо немає офіційної заручени, значить, Дем’яну є що приховувати. Можливо, йому соромно за свою сім’ю.  

Мустафа, здивований, запитав:  
— Почекай, до чого тут його сім’я?  

Василіс спробував зупинити Хасана:  
— Замовкни, Хасане!  

Але Хасан, із нахабною усмішкою, сказав:  
— Я щойно дізнався від однієї людини... У Дем’яна є старший брат Янніс. Його нещодавно посадили за крадіжку грошей і бійку в барі. Не такий уже й простий у нього брат. А сім’я не може заплатити за його звільнення, тому Дем’ян і поїхав.  

Василіс, обурений, відповів:  
— Це не твоє діло! Старшого брата Дем’яна посадили по помилці, він невинний!  

Хасан, із сарказмом, додав:  
— Але репутація вже заплямована. Тому Дем’ян і не поспішав із зарученою.  

Василіс, не стримуючи гніву, сказав:  
— Це неправда! Замовкни, щеня! Мустафа, ти ж знаєш нас, не слухай його. Його брат невинний!  

Мустафа мовчав, але в його очах з’явилися сумніви. Хасан, помітивши це, задоволено продовжив:  
— От бачите, ви просто не знали. Добре, що офіційної заручени не було. Слухайте, я віддам вам свої землі, якщо ви віддасте мені Еміне. Переїдете в місто, і все буде добре. Або... ніхто не візьме Еміне заміж, і всі відвернуться від неї.  

Антоніс, почувши це, не стримався. Він схопив Хасана за комір і закричав так, що всі присутні почули:  
— Замовкни, мерзотнику! Ти не маєш права чорнити ім’я мого брата, її наречену і нашої сім’ї! 

Василіс втрутився, намагаючись заспокоїти його:  
— Антонісе, відпусти його. Він того не вартий.  

Антоніс, важко дихаючи, відпустив Хасана, але той, випрямившись, нахабно сказав:  
— Ви, греки, не втручайтеся. У вас і так купа проблем у сім’ї. Розбирайтеся зі своїми справами.  

Василіс, із презирством у голосі, відповів:  
— Ти просто руйнівник, Хасане.  

Хасан, шикаючи, сказав:  
— Замовкни. Я все сказав. Не втручайтеся, інакше буде гірше. Я прийду за Еміне сьогодні ввечері. Домовилися?  

Мустафа, здавалося, неохоче кивнув. Хасан, задоволений, пішов, залишивши за собою напружену тишу.

Василіс був у шоці. Він не міг повірити, що Мустафа зрадив свою доньку, продавши її цьому жорстокому чоловікові, і при цьому очорнив ім’я Дем’яна. Василіс подивився на Мустафу з гнівом, але той, опустивши очі, виглядав жалюгідно. Він уникав погляду Василіса, ніби відчував свою провину, але не мав сміливості визнати її.  

У кафе почалися обговорення. Всі відвідувачі осуджували вчинок Мустафи. Його репутація, яка раніше була бездоганною, тепер була зруйнована. Люди знали, ким насправді був Дем’ян, і поважали його за доброту та чесність. Вони не могли зрозуміти, як Мустафа міг так вчинити.  

Василіс, не стримуючи гніву, плюнув Мустафі в обличчя й сказав крізь зуби:  
— Як тобі не соромно? Твоя донька — така мила дівчина, а ти продав її цьому божевільному!  

Мустафа, намагаючись захистити себе, різко відповів:  
— А ви як могли пропонувати моїй дочці хлопця, у якого старший брат був засуджений?  

Василіс підвищив голос:  
— Його брат не засуджений! Це була помилка! Як ти міг повірити цьому психу? Тим більше, вся деревня знає, яка сім’я у Дем’яна. А тобі, видно, лише гроші важливі. Ти навіть не думаєш про свою доньку!  

Мустафа, здавалося, втратив контроль:  
— У будь-якому разі мені нічого вам сказати. Ваша сім’я не така багата, як я думав.  

Василіс, стискаючи зуби, відповів:  
— Ах ти, Мустафа...  

Антоніс, який сидів поруч, злобно подивився на Мустафу й сказав:  
— Ми ніколи не пробачимо тебе за цей вчинок. Ніколи!  

Василіс додав:  
— Сім’я Дем’яна не пробачить тебе. І сам Дем’ян не пробачить. Ми не забудемо твій жахливий вчинок. Забирайся з нашого кафе! Ми не хочемо тебе бачити!  

Мустафа підвівся, не дивлячись на них. Він зробив вигляд, що не знає їх, і мовчки вийшов із кафе. Але відвідувачі продовжували обговорювати його вчинок. Усі знали, кому він віддає свою доньку, і всі знали, ким насправді був Хасан.

На небі зійшов яскравий місяць, але в домі Мустафи панував неспокій. Еміне, ридаючи, сиділа в обіймах матері, почувши, що її батько вирішив видати її заміж за Хасана — жорстокого чоловіка, якого вона боялася і не любила. Мустафа ходив із кутка в куток, поки його дружина Іліана безуспішно намагалася заспокоїти доньку.

Мустафа, зупинившись, з наполегливістю звернувся до Еміне:  
— Ти повинна слухатися батька! Як ти можеш відмовитися від такого пропозиції? Чому ти не хочеш вийти заміж? Ти хочеш осоромити мене перед людьми? Так ти ніколи не знайдеш чоловіка!  

Але Еміне, не витримавши, впала на коліна перед суворим батьком, заливаючись сльозами:  
— Батьку, благаю тебе, заради Бога, не видавай мене за Хасана! Я люблю Дем’яна і нікого іншого!  

Проте Мустафа був непохитний:  
— Ти повинна забути про нього, доню. Його брата засудили, а ти хочеш вийти заміж за Дем’яна, у якого сім’я вже заплямована. Репутація має значення!

Іліана підвелася й різко сказала чоловікові:  
— Як ти можеш вірити цьому? Його сім’я добра і чесна. Старшого сина посадили по помилці, і всі про це знають. Усі це знають, Мустафа! Отямся!