Олександр Кваченко - Воїн рун, Олександр Кваченко

— Рдам, а чому тут на площі бійниці, а не вікна? — здивувало мене таке незвичне архітектурне рішення. До того ж це була не єдина особливість: усі проходи в фортеці були вузькими та оснащені ґратами.

— Це для захисту від місцевих павуків, — пояснив Рдам. — Вузькі проходи — найнадійніша перешкода для них. Дрібних павуків легше зупинити, а з великими краще боротися на відстані.

— Зрозуміло, — кивнув я, роздивляючись вузькі проходи та ґрати, які дійсно виглядали міцними.

У цей момент ми зупинилися біля місцевого трактиру. Його кам’яні стіни були масивними, дах покритий плитами, а двері — важкі й надійно оковані металом. Вивіска трактиру була простою, але майстерно виконаною з різьбленого дерева, і, судячи з аромату, звідти долинали запахи смачної їжі.

Барк і Сет пішли домовлятися за ночівлю, а ми з Рдамом розминали ноги після тривалої поїздки у возі. Місцеві жителі займалися своїми справами, і їхня неквапливість контрастувала з нашою втомою від дороги.

— Заночуємо тут, а завтра дізнаємося про місцеві дороги до місця битви та про ситуацію в долині, —промовив я, розглядаючи навколишню фортецю, яка, попри свою суворість, справляла враження надійного прихистку.

Цього вечора ми насолоджувалися гостинністю гномів, відпочивали, обговорювали наші подальші плани та відновлювали сили перед новими викликами.