Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

химерними кутами, почали відбивати світло їхніх ліхтариків та

робочих ламп. Матеріал тих стін був з вигляду немовби камінь, гладенький, мов скло, а де падало на нього світло, забарвлення

мінилося від чорного до ясно-рожевого кольору. Басія провів по

стіні пальцями.

Помахом руки Куп звелів їм зупинитись, а тоді, пригнувшись, покрадьки підступив до вікноподібного отвору в одній зі стін.

Зазирнув через край — і відсахнувся, присів, закличним

помахом руки давши групі знак приєднатися до нього. Басія

навпочіпки, як і всі, підступив ближче.

— Бачите? — прошепотів Куп, показуючи на наступне, що за

вік ном, приміщення. — Я знав: вони там зроблять засідку.

Кейт підвелася на мить, аби глянути, а тоді й присіла, кивнувши головою.

— Бачу п’ятьох. Рів — командир — і четверо його бевзів.

Пістолети, прості й з глушниками. І всі дивляться не туди, де ми

є.

— Легше легшого, босе! — прошепотів, посміхаючись, Скотті й

клацнув, одсунувши запобіжника своєї рушниці. Кейт відкрила

магазин свого пістолета, аби впевнитися, чи заряджено. Куп

однією рукою підняв свого пістолета-автомата й відсунув

запобіжника. Тоді підніс три пальці вільної руки й мовчки почав

відлік.

Басія зиркнув на кожного з них. Усі збуджені, схвильовані. Усі

— за винятком Піта, що задивився, обернувшись, на Басію: обличчя якесь хворобливо зеленкувате у довколишньому

блідому освітленні, а голова хить сюди, хить туди, мовчазним

запереченням. Басія практично чув, як той промовляє подумки:

«Я не хочу цього робити!»

Тут щось змістилося у свідомості Басії, і світ мов клацнув, сфокусувавшись, майже відчутний фізично. Від того моменту, коли Куп показався на робочому майданчику, Басія ішов слідом

за ним, немов заморочений. А це ж вони зараз мають

розстріляти групу безпеківців КЕХ.

— Стривай! — мовив він. А Куп відповів тим, що став на повен

зріст, спрямував свого автомата в кімнату, де кехівці, й відкрив

вогонь.

Басіїн розум затнувся. Час пішов стрибками.

Куп викрикує непристойності й строчить зі свого

автомата, ще й ще, в те приміщення. Басія лежить навзнак

на підлозі й дивиться, як гільзи вилітають із Купового

автомата й падають, відскакуючи від землі й підлітаючи

вгору, поруч нього, Басії. Все діється так сповільнено, що Басія

може прочитати навіть тавро виробника. Там написано:

«ЩирийВогонь, 7.5 мм».

Стриб.

Він уже стоїть поруч із Кейт. Не пам’ятає, як підводився.

Вона стріляє зі своєї рушниці, й це бахкання, в цій тісноті, оглушує. Що, як він оглухне назавжди? А в тій кімнаті троє

чоловіків і дві жінки в одностроях КЕХ повзають, щоб залізти

в якесь укриття, чи дістати зброю, а чи відкрити вогонь у

відповідь. Вирази паніки на їхніх обличчях. Метаються й щось

кричать одне одному. Йому не розчути жодного з їхніх слів.

Хтось із них таки вистрелив у відповідь, і куля вгатилася у

стіну поруч із Кейт. Часточка тієї кулі, а чи викришена

дрібка стіни пробиває крихітну дірочку в її щоці. А вона знай

стріляє, от мов та ранка й не варта уваги.

Стриб.

Жінка з кехівської безпеки вхопилася рукою за груди, звідки

фонтанує кров. Обличчя її бліде й нажахане. А він стоїть лиш

за метр від неї, біля Скотті. Скотті знову стріляє в неї, влучає цим разом у шию. Поволі падає вона навзнак, руками

намагаючись сягнути до рани, але руки напівдорозі безживно

обвисають, і вигляд такий, ніби вона стенула плечима.

Стриб.

Він сам-один стоїть у коридорі. Не знає, де це чи як він туди

потрапив. Чує позад себе стрілянину й скрикує. За кілька

метрів поперед нього стоїть безпеківець КЕХ, тримає в руці

пістолета з глушником. Він має темну шкіру, а його яскраво-зелені очі широко розплющені від страху. Раптом Басія

пригадує, що звати цього чоловіка Зеб, хоча не може

пригадати,