Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

З вигляду руїни були як руїни: темні та безлюдні, як і завжди, але Куп дав Басії вказівку зробити більший гак, аби заїхати не з

боку містечка. «Перестрахуватись — не перестрах!» — мовив він.

Коли Кейт відкрила свою торбинку, Басія не здивувався, побачивши там повно пістолетів. «Барбапіккола» не була

військовим кораблем. Із Ганімеда вони тікали з невеликим

запасом зброї, але все, що прихопили, спустили на поверхню, коли започаткувалася Перша Висадка. Біженці були переважно

войовничий народець. Кейт узяла пістолет-автомат і почала

заладовувати його товстими пластиковими патронами. Висока й

кістлява була вона жінка, з широкими вилицями й невигойною

зморшкою поміж брів. Зі зброєю в руках вона мала вигляд

природженої войовниці. А коли щось і собі вихопив Басія

(якийсь короткоцівковий пістолет-автомат), то почувся він

малим хлопчиком, що бавиться у перевдяги.

— Ось це тобі треба, ти, кіллере! — мовив Ібрагім, кидаючи

Басії щось вузьке-металеве. Аж за кілька секунд Басія збагнув: це ж магазин до його пістоля. Лише з другої спроби заклав його

правильно. Підірвати вибухівку. Очистити цю місцину.

Знищити свідків. Дарма що весь план не був виговорений так

точно, але десь нутром своїм він усе це знав.

Поки решта групи доводила свою зброю до бойової готовності, Басія став за кілька метрів від візка й задивився на нічне небо.

Там однією зі світляних цят був поштовховий хвіст «Росинанта»

— ко раб ля, на якому прибував Джим Голден. Посередник. Той, хто, як гадалося, мав уберегти колоністів і людей КЕХ від

винищування одне одного. Басія хотів би знати, скільки ще

Голденові летіти, щоб долетіти. Хотілося знати, чи відає цей

чоловік, що він уже спізнився. Спізнився — вдруге. Бо й на

Ганімеді він був спізнився.

Катоа, Басіїн син, не був єдиний хворий, чия імунна система

розладналася під дією тисячі стресових чинників життя поза

межами джерела тяжіння. Цілий гурт їх прибув до лікаря

Стрікленда. Чоловіка, хто, як усі гадали, знав, чим вилікувати

цих пацієнтів. Катоа, Тобіас, Аннамарі, Мей. От Мей вижила. Її

Джеймс Голден вирятував із лабораторій на Іо.

Коли знайшли Катоа, там був і Голден. Басія так і не побачився

з цим чоловіком. Бачив його лише в теленовинах. Але батько

Мей був Басіїн друг. Він і надіслав Басії повідомлення про те, що

сталося, — і про те, як вони з Голденом знайшли хлопцеве тіло.

Чому вижив хтось один, а інший — ні? Праксідайкова Мей, а

не його Катоа. Чому одні помирають, а інші лишаються жити?

Де тут справедливість? Зорі, на які він задивився, не мали

відповіді для нього…

Голден дуже спізнився: не лише для того, що коїлося на Ілусі

ось цієї хвилини, а й для того, що було перед тим, як людська

нога ступила вперше на цю планету. Перед тим, як відкрилися

кільця. Перед тим, як Венера розцвіла. Був би Катоа нині

живий, Басія не прилетів би сюди, і навіть якби все-таки

прилетів, то не лишився б тут жити.

Чудна то була думка. Надреальна. Басія намагався уявити, яким би він був чоловіком у тій, іншій часовій лінії, але нічого в

нього не виходило. Глянув униз, на бридку чорну зброю, яку

тримав у своїй правиці. Я не хотів би це чинити.

— Гра триває, — мовив хтось. Басія обернувся. Це сказав Куп. —

Вертайся до діла, друже!

— Гарá, — буркнув Басія і зробив глибокий вдих. Нічне повітря

було холодне й освіжливе, воно ледь смакувало порохом

надвечірньої пилової бурі. — Гарá.

— Іди за мною, — звелів Куп і повільним тюпцем подався до

руйновища. Кейт, Ібрагім, Піт і Скотті — за ним, стискаючи свою

зброю «по-військовому», як їм здавалося. Басія ніс свого

пістолета за цівку, побоюючись, щоб пальці не наблизилися до

спускового гачка.

Вони увійшли до тієї інопланетянської побудови через один із

численних отворів у її зовнішньому боці. То вікна? Чи двері?

Жодного ж інопланетянина не зосталося, котрий би пояснив.

Коли опинилися всередині, стіни, гладенькі, поставлені під