Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь

у тебе, справді, є на те здібності; але тим строгіше тепер дивись за собою. Не зачинай цих покращень, котрими вже наповнилася твоя голова ще до того, як ти вступив у свою посаду, і пам’ятай, що всяким найменшим нерозважливим вчинком можна призвести тепер велике зло. Вже і в твоїх нинішніх проектах видно радше боязнь, ніж передбачливість. Всі думки твої спрямовані на те, щоб уникнути чогось загрозливого у майбутньому. Не майбутнього, але теперішнього стережися. Про теперішнє велить нам дбати Бог. Хто засмучується боязню від майбутнього, від того, значить, уже відступилась свята сила. Хто з Богом, той дивиться світло вперед і є уже в теперішньому творцем сяючого майбуття. А ти гордий: ти й тепер уже нічого не хочеш бачити; ти самовпевнений: ти думаєш, що вже все знаєш; ти думаєш, що всі обставини Росії тобі відкриті; ти думаєш, що вже ніхто і повчити тебе не може; ти прагнеш з усіх сил бути схожим на тих державних людей, котрі швидко зблиснули і швидко зникли, котрі мали в собі все для того, щоб зробити безліч добра, котрі навіть полум’яніли бажанням зробити добро, навіть працювали, як мурашки, все своє життя, і при всьому тому не залишилось після них ніякого сліду, і сама пам’ять про них забута; як щезає коло на воді, щезло життя їхнє посеред Росії. І до сих пір ще, на наш сором, вказують нам європейці на своїх великих людей, розумнішими за яких бувають у нас часом і невеликі люди; та ті хоч яке-небудь залишили після себе діло міцне, а ми виробляємо купи справ, і всі, як порох, змітаються вони з землі разом з нами. Ти гордий — кажу тобі, і знову повторюю тобі: ти гордий; пильнуй себе і спасай себе від гордості зарання. Почни з того, що переконай самого себе, що ти за всіх дурніший у Росії, і що з цих тільки пір слід серйозно порозумнішати тобі, і слухай з такою увагою всякого ділка, наче б зовсім нічого не знав і всього від нього хотів би повчитися. Втім тобі ще загадка слова мої; вони на тебе не подіють. Тобі потрібне чи яке-небудь нещастя, чи потрясіння. Моли Бога про те, щоб сталось це потрясіння, щоб зустрілась тобі яка-небудь найнестерпніша неприємність на службі, щоб знайшовся такий чоловік, котрий сильно образив би тебе і осоромив так перед усіма, що від сорому не знав би ти, куди сховатися, і розірвав би за одним разом всі найчутливіші струни твого самолюбства. Він буде твій істинний брат і визволитель. О, як нам буває потрібний публічний, даний на очах у всіх, ляпас!

1844

XXVIII

До посідаючого важливе місце[106]

В ім’я Бога беріть всяку посаду, яку б вам не запропонували, і не бентежтесь нічим. Чи доведеться вам їхати до черкесів на Кавказ, чи, як колись, посісти місце генерал-губернатора — ви тепер потрібні скрізь. Що ж до утруднень, про які ви говорите, то все тепер утруднене; все стало складно; всюди багато роботи. Чим більше входжу умом у сутність нинішніх речей, тим менше можу вирішити, яка посада тепер важча і яка легша. Для того, хто не християнин, все стало тепер трудно; для того ж, хто вніс Христа в усі діла і в усі дії свого життя, — все легко. Не скажу вам, щоб ви зробились уповні християнином, але ви близькі до цього. Вас не турбує вже честолюбство, вас не приманюють уперед уже ні чини, ні нагороди, ви уже зовсім не думаєте про те, щоб похизуватися перед Європою і зробити з себе історичну особу. Словом, ви зійшли саме на ту сходинку стану душевного, на котрій треба бути тому, хто захотів би зробити тепер користь Росії. Чого ж вам боятися? Я навіть не розумію, як може чого-небудь боятися той, хто вже осягнув, що треба діяти скрізь як християнин. Він на всякому місці мудрець, всюди знавець діла. Поїдете ви на Кавказ — ви перш за все пильно роздивіться. Християнське смирення вас не допустить ні до якої швидкої поспішливості. Ви, як учень, спочатку будете дізнаватися. Ви не пропустите ні одного старого офіцера, не розпитавши про його власні сутички з неприятелем, знаючи, що тільки зі знання подробиць виводиться знання цілого. Ви змусите всіх розказати собі порізно всі подвиги бранного та бівуачного життя; розпитаєте і цициановців, і єрмоловців[107], і офіцерів нинішньої епохи і, коли заберете все, що треба, обіймете всі подробиці, з’єднаєте всі окремі цифри і підведете їм підсумок — вийде у підсумку сам собою план полководцеві: не треба буде й голови ламати, ясно буде як день все, що вам треба робити. І коли весь план буде вже в голові вашій, ви й тоді не будете квапитися; християнське смирення вас до того не допустить. Не об’являючи його нікому, ви розпитаєте всякого вартого уваги офіцера, як би він діяв на вашому місці; ви не залишите не почутою жодної думки, ні навіть поради від кого б то не було, хоч би від того, хто стоїть на низькому місці, знаючи, що інколи Бог може навіяти і простому чоловіку розумну думку. Для цього ви не станете збирати воєнних нарад, знаючи, що не в суперечках і спорах діло, але поодинці вислухаєте кожного, хто б захотів з вами поговорити. Словом, ви всіх вислухаєте, але зробите так, як звелить вам ваша власна голова; а ваша власна голова звелить вам розумно, тому що всіх вислухає. Ви будете навіть неспроможні зробити нерозумне діло, тому що нерозумні діла робляться від гордості і впевненості в собі. Та християнське смирення спасе вас скрізь і віджене те самозасліплення, яке находить на багатьох навіть дуже розумних людей, котрі, дізнавшись тільки одну половину діла, вже думають, що дізнались все, і летять прожогом діяти; тоді як, на жаль, навіть і в тому ділі, яке, ймовірно, наскрізь нам відоме, може ховатися ціла половина невідома. Ні, Бог від вас віджене це грубе засліплення. Чого ж вам боятися Кавказу?

Чи доведеться вам, як і раніше, бути генерал-губернатором де-небудь всередині Росії — та ж християнська мудрість осінить вас. Добре знаю, що тепер трудно начальствувати всередині Росії — набагато трудніше, ніж будь-коли раніше, і, може бути, трудніше, ніж на Кавказі. Багато зловживань; завелося таке здирство, котре знищити немає ніяких засобів людських. Знаю й те, що утворився інший незаконний хід дій