Адалін Черно - На межі бажання, Адалін Черно

— Знову думаєш про те, що правильно, а що ні? — з осмішкою запитує він. — Я думав, що після вчорашнього оргазму ти змінила свою думку.

— Руслане.

— Та знаю, — різко говорить він. — Ми не повинні.

Він відштовхується на руках і сідає на ліжку, запускає руки у волосся і встає, крокуючи кімнатою в самих трусах. Його стояк чітко видніється під трусами, а я глибоко вдихаю, тому що розумію, що навіть не думала йому відмовляти. Він вигадав це сам. Я планувала продовжити, до того як він схопився з ліжка.

— Я не це хотіла сказати.

— А що? — гарчить він. — Я ж бачу, що ти напружилася.

— Я думала про те, що ми не можемо, — киваю. — Але я не збиралася тебе зупиняти.

Руслан завмирає. Повертає голову в мій бік і його погляд завмирає на моєму обличчі. Вивчає його, оглядає, як незвідану книгу.

— Вибач, — шепоче він. — Іноді, я буваю придурком.

— Буває.

Градус незручності між нами підвищується. Я знічуюсь, тому що більше не знаю, як поводитися, а ще мені стає соромно від свого зізнання. Я сказала йому, що готова була віддатися? Хіба можна мене після такого сприймати серйозно?

— Я погарячкував, — раптом каже він. — Даремно ми почали з цього. Я б хотів спробувати з тобою стосунки. Кіно, знаєш, кафе, ресторани, прогулянки, романтика.

— Так нудно? — з усмішкою на обличчі запитую в нього.

— Нудно? — він вигинає одну брову й долає між нами відстань, знову перекидає мене на ліжко, хапає за коліна та змушує розташувати ноги в нього на стегнах.

Я відчуваю, як його член штовхається мені в промежину, від чого іскри розлітаються всім тілом. Руслан вміло натискає членом на клітор і ловить моє задоволення. Я бачу це по тріумфу, який прозирає в його погляді.

— Коли ти, нарешті, розслабишся, я буду трахати тебе так довго і глибоко, що ти будеш просити зупинитися.

Його відверте зізнання заганяє мене в ступор. Я чекала від Руслана сексу на одну, максимум на дві ночі, а він каже, що хоче зі мною гуляти й навіть дає зрозуміти, що ладен чекати. Це настільки бентежить мене, що я не знаходжу відповідь.

— А поки ми просто поживемо разом, — закінчує Руслан. — Зможеш зібрати наші речі до вечора? Я знайшов нам квартиру.